Пт, 22.11.2024, 13:45
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

МІЙ ХРЕСТ

                                                                                - Отче, я до вас за порадою...                                                                          

                                                                                 - Я слухаю тебе, дитино!

                                                                                 - Чоловік мій п*є, б*ється, ображає                                                                                          дітей... Що робити, підкажіть!!!

 

                                                                                 - Це, дочко, твій хрест. Неси його                                                                                          гідно і покірно...

                                                                                                         (З підслуханого...)

МІЙ ХРЕСТ

Мій хрест і я - так звично нам обом.

Несу свій хрест - не думаю про втечу.

Він на мені спотвореним горбом

Додолу гне мої покірні плечі.

Несу свій хрест - на гору чи з гори-

Постійно лютий, п*яний і пихатий.

У нього три зміїні голови.

Вони плюються не вогнем, а матом.

На кожен день у нього сто образ,

Як вершник злий, в боки впинає шпори.

І доля певно поєднала нас,

Щоб множити у білім світі горе.

Несу свій хрест смиренно. Чом би й ні?

У спеку й холод, восени й зимою.

Хресту комфортно в мене на спині

І затишно у мене за спиною.

Поради я не маю від хреста,

Розради, ані помочі не бачу.

А він - немов залізом оброста

І з кожним днем стає дедалі важчим.

Живу й боюсь. Хто хоче, той штовхне,

Захоче вдарить, то чому б не вдарить?!

Мій хрест нічим не захистить мене...

Не краще його скинуть у Тартари?

Я й хрест хреста носила на плечах,-

Чи не занадто жертв і самозречень?!!

Щоб не чаївся страх в моїх очах,

Я хочу гордо випрямити плечі!

Що ж, киньте, судді, камінь вслід мені,

Але навчіть, як краще в світі жити:

Тягти свій хрест щоденно на спині,

Чи невеликий гріх в душі носити?

Геть відкладіть судейську булаву,

Давно до вас я втрапила в немилість.

Гріх вже у тім, що я отак живу.

Ще більший гріх, що я із цим змирилась...


Додав: Katya (01.07.2009) | Автор: © Катерина Рубан
 
Розміщено на сторінці: Життя...

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3459 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 341 2 »
avatar
1 svetakedyk • 12:33, 01.07.2009 [Лінк на твір]
Вчора від сусідки я почула таку фразу: життя несправедливе і таке жорстоке.
Не хочеться зайвих просторікань, і зрозумійте мене правильно - життя прекрасне, тому, бо воно життя. І цим все сказано, бо то є дар від Бога. Випробування(хрести), то є милість Божа, бо Він випробує тих , кого любить. Але ми на те люди аби розуміти, що кожне випробування по-своєму особливе. Все залежить від тебе самого, від того, як ти вмієш нести хреста, а не тупо скорятися долі. Бо зрештою доля, це те саме "дерево" яке ти саджаєш, вирощуєш і відповідно збираєш плоди.
Як жити?
Є реалтний приклад - Ісус. Він не нарікав, не скрорявся, а просто ніс на гору свого хреста, бог знав, що це воля Його Батька, отже і Його. Та разом з тим ніс у Душі і Рай. Тому висновок такий: не той святий, що безгрішний, не той грішний, що осуджений. Бо все у руках людини.
Тому героїні вірша раджу перестати страждати, перестати піддаватися болю, скорятися придуманій долі... раджу відчути спокій та рівновагу в житті і в собі. І не намагатись змінити чоловіка. Цього не станеться до поки він сам не усвідомить сенсу свого власного життя. Жінка(сім'я і є його сенсом).
Терплячість то запорука успіху. Будьте сильні - терплячі і мудрі.

Що до рим. Інколим життя не в'яжеться римами, але від цього воно не звучить погано, я сказала б - оригінально.
Тільки більше не треба слухати чужий біль....

З повагою, Світлана

avatar
24 virchi • 04:22, 14.07.2009 [Лінк на твір]
Останнім часом у нас думки різнились щодо долі, релігії. Проте тут цілком з Вами згоден!
avatar
2 Sofi • 13:33, 01.07.2009 [Лінк на твір]
Дозволю соб іне погодитись зі Світланою щодо чоловіка, можливості чи неможливості змін у ньому чи бажання змін..... Певне, тому, що свого часу скинула ось так цього хреста, аби взяти інший на плечі - самотності.... А він таки легший за той чоловічий хрест. Щаслива жінка, якщо вона знає, що таке бути коханою у шлюбі, що таке бути щасливою..... Може, і варто скоритись змиритись, нести хрест, сприймати осуд як належне..... Та тільки я з цим не згодна абсолютно! Жодною хвилиною, жодною клітинкою тіла, чи душі (хоча та не має клітинок).
Щодо самого вірша:
Катю! Прекрасно! От зачепили! От змусили мене пригадувати хрести і плювки у душу...... Ви умієте писати так, що очей від монітора не відведу, писати про жінку, яку навіть від себе самої ховає мало не кожна з нас.....
Епіграф - сильно! От, певне, щоб такої поради не почути - питань таких не задавала жодного разу священнику... Та й яким би він не був священнослужителем - він чоловік... Що б то він ще порадив))))) Жарт звичайно, але лише ччастково!
avatar
23 virchi • 04:20, 14.07.2009 [Лінк на твір]
... то запитайте у жінки ;). Наприклад, монахині. Думаю відповідь не дуже відрізнялась від тої, яку надав чоловік-священник
avatar
3 shetamara • 15:22, 01.07.2009 [Лінк на твір]
Вдалий епіграф, який говорить про те, що написано. Вірш мене дуже вразив, зачепив, майже по живому тілі...
Таке життя, тільки сама людина вирішує який хрест їй нести. У віршованій сповіді хрест несе не тільки дружина, а й діти, які страждають і соромляться такого батька (а це ще гірше). Хоч хрест і тяжкий, його варто нести, якщо є світло попереду. Який сенс його нести безнадійно? Він же розчавить усю сім"ю. Повністю підтримую думку Софії.
avatar
Гріх вже у тім, що я отак живу.

Ще більший гріх, що я із цим змирилась...
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Сильний вірш, вразив!!!! 5!

avatar
5 svetakedyk • 15:29, 01.07.2009 [Лінк на твір]
Я поважаю думку кожної з вас. Лише хотіла сказати, може дещо не зрозуміло, що все в руках людини. І героїню. ніхто не вправі осудити через те, що вона зкине той хрест, і ніхто не вправі осудити через те, що вона його нестиме. Головне, аби вона особисто усвідомлювала свій крок і розуміла, чого хоче в житті. Ось, що я хотіла сказати, може такими словами буде простіше.
З повагою, Світлана
avatar
6 shetamara • 15:30, 01.07.2009 [Лінк на твір]
up
avatar
7 kojiom6o • 16:24, 01.07.2009 [Лінк на твір]
Вірш справді сильний...він неначе написаний в іншому часі...неначе...незнаю що додати... hands up
avatar
8 Did • 17:20, 01.07.2009 [Лінк на твір]
Болить ваше серце, болить. Одними мізками подібні речі не пишуться.
Не боячись помилитися, скажу, що вірш автобіографічний. У ньому відповідь на можливі майбутні запитання.
Прекрасна поезія і гірка сповідь нещасної жінки одночасно.
Не хочу помилитися, а тому запитання
Я Й ХРЕСТ ХРЕСТА НОСИЛА НА ПЛЕЧАХ...
це що? Фантазія багата, але щоб зайвого не думати, - поясніть.
Дякую.
avatar
9 Katya • 10:13, 02.07.2009 [Лінк на твір]
Вікторе, ви не пробували провидцем підробляти? Так, я писала про себе... І поради питала у духовної особи. І відповідь отримала дійсно таку...
А відповідь моя вам буде мабуть надто банальною.У даній поезії мій хрест - чоловік, який повністю скинув на мене весь вантаж сімейного життя,поступово спився, як я не старалася врятувати його, та марно. Коли втратив усяку повагу оточуючих, щоб самоствердитися, кулаками ставив на місце мене і доньку. Його хрест - його вчинки, його совість. Я за нього червоніла, плакала ночами, мені було соромно, що ця людина втрачає свою подобу і стає зовсім чужою. Тобто тягла його хрест... Одного разу душа "взбунтувалася"...
Вдячна за розуміння тобі, Софіє! Хто не переживе подібного, той не зрозуміє.
avatar
10 Sofi • 10:35, 02.07.2009 [Лінк на твір]
Голвне, що Ви прийняли рішення....
То важко, знаю, але ж потім..........життя стає кращим!
Життя прекрасне навіть тоді, коли серце рветься від болю! І Ви це знаєте! відчутно в поезії!
avatar
11 shetamara • 15:14, 02.07.2009 [Лінк на твір]
Буває й таке, що ота нещасна покинута людина, яка була тягарем, стає калікою, помирає, чи вбиває себе, тоді що? Хрест залишається на тій, яка хотіла від нього звільнитися (особистий досвід).
avatar
12 octava • 22:03, 02.07.2009 [Лінк на твір]
Подумала: яке щастя, що мені не довелося такого зазнати... Втім, кожному з нас у житті підготовано якесь випробування. Часом здається, що власне - найважче. Але це не так. Як у притчі: несли люди по житті свої хрести. Один чоловік так втомився, що не витримав і звернувся до Бога. "Боже, - каже, - якщо вже мушу я тягти цю ношу, то хоч дозволь мені самому її вибрати, бо та, тобою вибрана для мене, просто непосильна!" Відповідає Бог: "Що ж, чоловіче, обирай" - і вказав йому на ціле поле хрестів. Довгенько ходив між ними чоловік, все придивлявся і, нарешті, вибрав найменшого, найлегшого хрестика. " А цього можна мені?" - "Чому ж не можна? Він же і був твоїм"...
avatar
13 COCODE • 01:05, 03.07.2009 [Лінк на твір]
Коли мене хтось чимось вражає, я це не приховую. Просто бракує слів. Написали з себе, я теж так зрозумів. В уяві постала картина, де чоловік п"яний намагається довести свою "мужність" і помимо образ махає кулаками. От блін.......як сильно написано. Дружина, яка мириться з цим всім. Катерино, Ви мене вразили. На Україні більшість сімей перейшло через це. Меншість зуміла скинути хреста. Я їх підтримую.
Ісус ніс свого хреста на гору............Не хочу нікого образити, і не хочу дискусії на цю тему. Але є одна деталь, над якою я думаю іноді. ВІН ЗНАВ МАЙБУТНЄ. Нам цього не дано.
Стоїть збідована вона
А судді камені готують.
Хай кине той, хто без гріха............
Стоїть збідована вона.
avatar
25 virchi • 04:28, 14.07.2009 [Лінк на твір]
Як Ви сильно помиляєтесь!
А чи не думали Ви, що якщо би я чи хтось інший, наприклад, знаючи що його будуть принижувати, катувати до смерті не кинув свого хреста, і не втік? Проте ВІН, ХРИСТОС, не тільки не пішов від своїх вбивць, а й після усіх пережитих страждань продовжував їх ЛЮБИТИ!

Не поспішайте робити висновки yes

avatar
14 svetakedyk • 10:21, 03.07.2009 [Лінк на твір]
"ВІН ЗНАВ МАЙБУТНЄ"
Він знав чого хоче!
Знав чого хоче не від життя, а знав, що хоче Жити.
Саме тому людина сама будує свою долю, покора, то є прояв страху. Бо героїню ніхто не змушує нести чи не нести хреста, окрім власної совісті. А совість то є вихователька людини, як сутності. Отже наші вчинки будують нашу долю, відповідно життя. Осуд тут рні до чого. Ніхто не може осудити людину, окрім самої себе, бо сама людина прирікає себе чи то на страх, чи то на страждання, чи то на щастя...
Що до чоловіка п'яниці. У нього своя мораль, навіть якщо це аморальність. І якщо він нехоче переосмислите своє життя, то дружина не взмозі що небуть змінити. Єдине, що вона може то це просякнутися душею людини, яка колись була рідною, тої людини, яка дала зачаток їхньої дитини.
Людинг починається з атмосфери в якій виховується. Мені шкода дітей, яким бракує батьків, як єдиного спільного під назвою Любов. Та в будь якому випадку людину не варто жаліти, людину треба розуміти. І хто як не дружина може просякнутися тим глибинним розумінням душі близької людини, хто як не дружина може підтримати і тим самим допогти вибратись з прірви? Коли в людини проблема на психічному рівні, то проблема в голові на розумовій підставі і відповідно в душі на емоційній.

Не варто повчань. Просто я дозволю собі героїні порадити бути собою - врівноваженою, спокійною... люблячою, терплячою. Це не змінить чоловіка, бо він сам ма все щзбагнути) зате подасть правильний приклад і належне виховання дитині. Яка перейме у мами мужність та мудрість в житті.

З найкращими побажаннями, та сподіваннями на розуміння, Світлдана

avatar
15 COCODE • 22:21, 03.07.2009 [Лінк на твір]
Ви знаєте, Ви не бачили п"яниць.( це добре ) Бути врівноваженою, спокійною...... люблячою, терплячою. Та він козел б"ється. І хочу підмітити, що рук до сильнішого він не простягне(бо знає що може протягнути ноги) Він може відлупити дружину і дітей за те, що в нього поганий настрій (просто тому, що фізично сильніший і п"яний). Мене дивують жінки, які роками це терплять. Та заради всього св"ятого, не жалієте себе, пожалійте своїх дітей. Уже доведено, що діти, які бачать як батько б"є матір, ставши дорослими роблять теж саме. Звичайно, що не всі, але переважна більшість.
Рідко коли мужчина збагне все сам. А от я знаю дуже багато випадків, коли розвалювалася сім"я, і пияк залишався один...от тоді він починав усвідомлювати своє життя. Коли він бачив, що ЖІНКА робить ПОСТУПОК. (залишає його) Тоді і він старався справити ситуацію.
Я читаю Вашу поезію. Вона гарна. Я відмітив, що Ви живете в любові і злагоді. Це добре. Іноді, щоб зрозуміти когось, треба пережити те що він. Вам я бажаю, щоб ви ніколи не були дружиною пияка.Краще цього не переживати.
З повагою Міша.
avatar
16 Did • 22:38, 03.07.2009 [Лінк на твір]
І коли істина оця
З лиця сім'ї знімає маску, -
Усі лякаються кінця
Для них придуманої казки!
avatar
27 virchi • 04:32, 14.07.2009 [Лінк на твір]
Ну звичайно тут не йдеться про тих, хто знущається фізично.
Нам з боку поглядаючи ніби усе зрозуміло - доволі миттю кинути усе. І я б так зробив - але це не каже, що це єдиний правильний вихід і тим більше не дає приводу скажати, що це ознака дужої волі чи сильного характеру. Бува геть навпаки...
avatar
26 virchi • 04:29, 14.07.2009 [Лінк на твір]
Просто я дозволю собі героїні порадити бути собою - врівноваженою, спокійною... люблячою, терплячою...
Повністю підтримую!
avatar
17 45tom • 00:01, 04.07.2009 [Лінк на твір]
Так може написати та людина яка дійсно несла чи несе свій хрест .Біль у кожному слові....Недоречно даже й згадувати про оцінку,сайтом не передбачена та на яку цей вірш заслуговує...
avatar
28 virchi • 04:33, 14.07.2009 [Лінк на твір]
Згоден! Хоч не не підтримую зміст твору, проте поставив за твір "відмінно".
avatar
18 svetakedyk • 02:20, 04.07.2009 [Лінк на твір]
Перше, що хочу сказати: з усією повагою, ставлюсь до авторки вірша, як до героїні, як до людини. Поважаю її відчуття і проймаюсь болем...
Друге: чоловік моєї тітки - пияка. В порівнянні з ним тітка свята людина, а він - козел. Від якого, часом в запалі перепадало за просто так і мені. Звісно це різні речі: бути дружиної такої людини і бути просто родичкою. Проте я знаю і розумію про що саме йде мова.
А ще я розумію, що той козел - хвора людина, і мені його шкода, бо його хвороба не пиятство, його хвороба - зло, те саме, яке ображає дружину, єдиного сина, вже онуків, невістку, друзів...

Чи вона терпіла все життя?
Так. Але це її вибір.
Могла вчинити інакше, це також був би вибір.

Засмучує тільки одне: пиятство - це своєрідне зло(хвороба). Ненависть до п'яниці - також своєрідне зло(хвороба).
Тоді де різниця між ображеним та ображаючим?

Та за що їх любити?
А нізащо, вони ж козли, окрім того що ті козли - люди.

Дякую Міша, за прочитання моїх творів. Твої я також читаю, хоч останнім часом відгуків пишу мало.
Щасти!

З повагою, Світлана

avatar
19 COCODE • 21:24, 04.07.2009 [Лінк на твір]
Світлано, у нас тут маленька дискусія розпочинається.Нехай вибачить Катерина.
В мене по житті було дуже багато знайомих. В кожного свої недоліки. Це нормально. Одна ряч, якщо людина напивається і лягає спати. Не випробовує нервів рідних, не б"ється, не криє брудним матом, що пів околиці чує. І зовсім друга, якщо все навпаки. Пияцтво-зло. В мене немає до п"яниці ненависті (може так бути, що я теж ним можу стати. Це життя. Я незнаю як воно обернеться до мене.)Кожен живе як вважає за потрібне.
Але коли переходять межу (простягають руки, не усвідомлюючи наслідків) тоді в мене виникає агресія до таких людей. Бачили б Ви побитих дітей. Не буду описував, а то вже відчуваю гнів. А їхніх дружин, які в реанімації по 5 (п"ять)діб не приходять до себе. З ними так ставалося, тому що в них спрацьовував материнський інстинкт. Вони захищали своїх дітей.

То за що їх любити ?
Може хтось і може відчути до них повагу і любов. Я на щастя ні. Я прошу пробачення, що образив тварину. Вони не козли. Ці милі істоти дуже симпатичні і веселі.

Не можу їх назвати людьми. Хоча і чув нераз, що вони теж люди.

avatar
29 virchi • 04:33, 14.07.2009 [Лінк на твір]
... мудро Ви усе тлумачите, Світлано!
avatar
20 svetakedyk • 02:20, 05.07.2009 [Лінк на твір]
Ну ось, хтось на мій відгук поставив мінусик. Та нічого, я постараюсь пояснити.
Вибачте, Катю.
Я не виправдовую вчинків подібних людей, більше того, коли ті вчинки приводять до летальних кінцівок певних життєвих історій.
Але ми здорові люди, правда ж? Тому маємо розуміти:
Справа не втому, аби вияснити яким чином людиною заволоділа пагубна звичка, не в тому аби засудити, чи відмовитись(це особиста образа ), справа в тому, аби допомогти такій людині вибратись з тієї біди. Необхідно зрозуміти, що людина не винна в тому, що стала алкоголіком, але вона відповідальна за своє виздоровлення, таким чином відповідальна за своє життя та близьких людей.
Це важко, розумію.
Ось тому і бажаю терпіння і сили, мудрості в думках, словах та вчинках.
Яким би не було ваше рішення, Катю, ніхто ніколи не зможе вас осудити, окрім самої себе. І це стосується кожного з нас.
Бажаю Вам щастя, спокою та рівноваги…
На цьому все.

«Не станем же более судить друг друга, а лучше судите о том, как бы не подавать брату случая к преткновению или соблазну. Лучше не есть мяса, не пить вина и не делать ничего такого, от чего брат твой претыкается, или соблазняется, или изнемогает» (Рим. 14:13,21).

avatar
21 Katya • 16:07, 05.07.2009 [Лінк на твір]
Світланко, я терпіла п*яницю 15 років. Напевно тому що дуже любила його. Як могла, боролася за нього. Бачить Бог, я прощала, просила у Господа терпіння, ковтала гіркі образи, носила на роботу у школу синці. І потихеньку моя любов перетворювалася на ненависть, бо місця у хаті нам з дитиною не було. А коли він почав піднімати руку на дитину - терпіння лопнуло. Хвороба - рак, людина хоче жити, але її підточує зсередини те, чому вона не може протидіяти. А заливати в себе щодня спиртне власною рукою, пропивати останнє з дому, переступати через дитину, - яка це хвороба? Вибачте, але ж він теж зробив свій вибів, Вибрав горілку, а не сім*ю, то чого ж його жаліти?
avatar
22 svetakedyk • 17:21, 05.07.2009 [Лінк на твір]
Катю, не треба жаліти, треба розуміти. Кожна людина прагне розуміння ближнього і самого себе. Він хворий бо загубив своє Я.
А ви тому здорова, бо вище образ, вище люті, яку він виливав на вас і дитину, вище ненависті... ви вище.
Нехай він перестане бути частиною вашого хз донькою життя, нехай перестане бути вашим чоловіком, поважною людиною, яка заслуговує на любов та повагу.... Але будь ласка не дозволяйте собі ненавидіти його. Бо його пагубна звичка, по своєму "ракова пухлина" яка живе за рахунок ненависті та люті оточуючих людей, та ненависті до самого себе.
Та й думаю навіть зробивши свій вибір в житті, хай ганебний, неправильний.... він лишається такою ж людиною, як усіх нас створив Творець. Ось це треба поважати і сприймати так, як є.
А бути людиною з тваринними інстинктами, чи бути твариною з людськими якостями, це дуже особисте.
Катю, просто живіть. Я розумію, не все так просто як говорити. Але впевнено скажу, любити набагатот легше ніж ненавидіти.

З повагою

avatar
30 virchi • 04:50, 14.07.2009 [Лінк на твір]
Так. Ненависть і справді - це пухлина нашого розуму, яка "терзає" нашу душу. А вона бажає спокою. А де і з ким можна знайти спокій?

Сказал Господь Своим ученикам: все предано Мне Отцем Моим, и никто не знает Сына, кроме Отца; и Отца не знает никто, кроме Сына, и кому Сын хочет открыть. Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас; возьмите иго Мое на себя и научитесь от Меня, ибо Я кроток и смирен сердцем, и найдете ПОКОЙ ДУШАМ вашим; ибо иго Мое БЛАГО, и бремя Мое ЛЕГКО.

(пояснення: Всех нас зовет Христос Бог, чтобы спасти всех нас. Мы должны придти ко Христу как к нашему Покою, и упокоиться в Нем. «Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные», обремененные тяжестью трудов и скорбей, но скорее бременем греховным. Все те и только те приглашаются упокоиться во Христе, кто сознает свой грех как бремя и стенает под ним, кто не только понимает зло греха, прежде всего своего собственного греха, но страдает от него в душе как от самой тяжкой болезни. Только Христос, врач душ и телес наших, может исцелить нас. Только в Нем можем мы обрести покой живою верой — только в Боге, в Его любви.

«Возьмите иго Мое на себя», — говорит Господь. «Вы страдаете от вашего ига, сбросьте его и попробуйте взять Мое, и вам станет легко». Иго, которое Христос нам предлагает, Он Сам несет — впереди нас, взяв на Себя все немощи наши. «Иго Мое благо, и бремя Мое легко», — говорит Христос. Не бойтесь взять его. Иго заповедей Христовых — легкое иго. Вам не будет от него никакого вреда, но оно обновит вас. Это иго содержит в себе любовь. В этом суть заповедей Христовых, они все в одном сладком слове — любовь. Вначале вам может быть немного трудно, но впоследствии — легко. Бремя Христова Креста — легкое, очень легкое бремя. По мере умножения скорбей, умножается от Христа Бога утешение...
... «Вы найдете покой душам вашим», — говорит Он. Покой для души — самый желанный покой. Единственный и надежный путь найти душам нашим покой — сидеть у ног Христа и слушать Его слово. Наш разум находит покой в познании Бога и Господа Иисуса Христа, и бывает с избытком насыщен. Наше сердце находит покой в любви Бога и Господа Иисуса Христа, и имеет полноту жизни, спокойствие и уверенность навеки. Все, кто учится у Христа, находят покой).

avatar
31 virchi • 04:55, 14.07.2009 [Лінк на твір]
Складно, не все зрозуміло? І для мене ще не усе ясно, проте відповідь одна - НЕ НЕСІТЬ СВІЙ ХРЕСТ САМІ - МОЖЕ БУТИ ДУЖЕ ВАЖКО, А ПЕРЕКЛАДІТЬ ЧАСТИНУ НОШІ НА ГОСПОДА - ВІН ДОПОМОЖЕ ЙОГО НЕСТИ. Не даремно кажуть - хрест нам дається по силам нашим. Не може Той, хто нас оберігає, любить, дати непосильного хреста...
avatar
32 Katya • 11:16, 15.07.2009 [Лінк на твір]
Василю! Якби це була лише поезія, я б з вами погодилася. Але я все це прожила, і у вірші мала на увазі і фізичне знущання. І якщо цитувати Біблію, то мені ближчі такі рядки: "Оставь этот дом, уйди из него и отряхи пыль из ног своих"...
1-20 21-22


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz