- Отче, я до вас за порадою... - Я слухаю тебе, дитино! - Чоловік мій п*є, б*ється, ображає дітей... Що робити, підкажіть!!! - Це, дочко, твій хрест. Неси його гідно і покірно... (З підслуханого...) МІЙ ХРЕСТ Мій хрест і я - так звично нам обом. Несу свій хрест - не думаю про втечу. Він на мені спотвореним горбом Додолу гне мої покірні плечі. Несу свій хрест - на гору чи з гори- Постійно лютий, п*яний і пихатий. У нього три зміїні голови. Вони плюються не вогнем, а матом. На кожен день у нього сто образ, Як вершник злий, в боки впинає шпори. І доля певно поєднала нас, Щоб множити у білім світі горе. Несу свій хрест смиренно. Чом би й ні? У спеку й холод, восени й зимою. Хресту комфортно в мене на спині І затишно у мене за спиною. Поради я не маю від хреста, Розради, ані помочі не бачу. А він - немов залізом оброста І з кожним днем стає дедалі важчим. Живу й боюсь. Хто хоче, той штовхне, Захоче вдарить, то чому б не вдарить?! Мій хрест нічим не захистить мене... Не краще його скинуть у Тартари? Я й хрест хреста носила на плечах,- Чи не занадто жертв і самозречень?!! Щоб не чаївся страх в моїх очах, Я хочу гордо випрямити плечі! Що ж, киньте, судді, камінь вслід мені, Але навчіть, як краще в світі жити: Тягти свій хрест щоденно на спині, Чи невеликий гріх в душі носити? Геть відкладіть судейську булаву, Давно до вас я втрапила в немилість. Гріх вже у тім, що я отак живу. Ще більший гріх, що я із цим змирилась...
|