ВІДПУСКАЮ ТЕБЕ - Вірші про кохання

Всього коментарів: 20
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 svetakedyk • 17:27, 17.09.2009 [Лінк на твір] "Догоріла дотла рятівна наша спільна віддушина, І дотлів у серцях наш красивий придуманий рай..." Хіба у вашому раю немає Бога? "Я тобі не прощу - не моєму, зрадливому, грішному, Що у коси мої заплелась передчасна печаль." Прости. Не ви втрачаєте, як жінка, не він, як чоловік. Губиться сутність вашого МИ. Катю, Любов невідпалала, це ваше МИ відреклось від вогню... І тільки серце знає, чи варто дихати на дотліваючі вуглинки. Певно, вуглинкам буде холодно без вашої Любові. Хочеться побачити у ваших творах і душі більше Любові. Любіть З найкращими побажаннями, Світлана 0Спам 8 Katya • 14:16, 18.09.2009 [Лінк на твір] Тоді, Світлако було майже фізично боляче. Про філософські категорії якось не думалось... 0Спам 2 Did • 20:20, 17.09.2009 [Лінк на твір] Надіюся, що це все в минулому, що написано не вчора... Гарна автобіографічна поезія. 0Спам 9 Katya • 14:17, 18.09.2009 [Лінк на твір] Ви, як завжди, проникливий, Вікторе.Дякую за коментар 0Спам 3 Nemo • 20:22, 17.09.2009 [Лінк на твір] Не гони Ти мене перед тими заздренними свідками. Ну і що, що колишня вчепилась, неначе магніт, Ти сама замітаєш любов металевою щіткою, На душі залишаючи лише міцний цианід. Відпускаєш мене? Не обманюй кінцевістю рішення. Пролила Ти сльозу..., переплавила серце на сталь. Всім роздАла портрет негативу зрадливого й грішного, Та не лише у косах Твоїх заплелася печаль... Порожнеча пройде, якщо тільки вона не спотворена, Кров іде, бо затято бажаєш серця розділить. Я ж Тебе не пущу і заповню собою всі сторони, І продовжу щосили невпинну розлучницю мить. А Ти віриш сама, що Тобою навіки відпущений? Чом згадала любов, як бажала сказати "прощай"? Ти моя, а я Твій, ну погодься, таки ще віддушина, Хай шалаш протіка, та без свідків ще житиме рай... 1Спам 10 Katya • 14:20, 18.09.2009 [Лінк на твір] Ех, Сашко! Якби тоді твоїми вустами відповів мені ВІН, то,можливо, і цієї поезії не було б... І якби існувала така нагорода - Король віршованих коментарів - я віддала б її тобі "без вагань, без жалю, перед свідками..." 2Спам 4 octava • 22:32, 17.09.2009 [Лінк на твір] Відчувається, що твір - пережитий -переболений від першого до останнього рядка. І недоцільні тут ні коментарі, ні втішання, ні переконування у тім, що "ще житиме рай". Хочеться мовчки подарувати Катерині прегарну квітку - за мужньо прийняте рішення... 0Спам 11 Katya • 14:22, 18.09.2009 [Лінк на твір] Світланко, мила, я повністю з вами згодна! Але коментарі читаю із завмиранням серця.Спасибі за жіночу солідарність і за розуміння! 0Спам 5 Sofi • 00:07, 18.09.2009 [Лінк на твір] ми навіть рай собі здатні вигадати, аби бути щасливими.... У Світлани Луцкової " скажи мені: " Я так тебе люблю". Скажи неправду - я повірить згодна"... Отакі ми жінки.....Але ж бувають фінали. Декорації до наших вистав жучок поточив....а, мо*, ен було їх зовсім, тільки уявляли.... Катю, дякую Вам! 0Спам 12 Katya • 14:30, 18.09.2009 [Лінк на твір] По-перше, дуже приємно, що ти закидала мене квітами, Софійко!По-друге,щоб бути щасливими, жінки і не на таке ідуть. Питання в тому, чи довготривалим буде таке щастя.А фінал ілюзорного щастя наперед відомий. І жінці дійсно потрібно багато мужності, щоб,знаючи, що її жде, погоджуватись на "окраєць" від справжнього щастя. 1Спам 6 shetamara • 00:21, 18.09.2009 [Лінк на твір] Дуже часто людина хоче вірити у те, що їй більше до душі і закриває осі на правду. Та прозріння все одно наступає рано чи пізно... Вірш - 0Спам 13 Katya • 14:31, 18.09.2009 [Лінк на твір] Хай краще душа болить, ніж зяє порожнечею. 0Спам 7 svetakedyk • 09:37, 18.09.2009 [Лінк на твір] Вибачте, якщо вколола і вколю черговий раз. Можна відпустити від себе печаль, біль сум, навіть і людину, яку вчора любила. Але ж не відпустиш від себе любові, яка прагне жити в людській душі. Ваш вірш переповнений болем, це є вибух емоцій, саме тих, які вчора ви називали пристрастю. Можна страждати, можна ображатись(не прощати)… але від цього вам не буде легше жити. Відверто кажу вам, люба Катю, поважайте себе, як жінку, як людину, саме тому не дозволяйте жити болю у душі. Просто живіть і радійте життю, кожній хвилині яку треба опромінити власним добром до всього живого. А ви знаєте, я завжди кажу своєму чоловіку – ти вільний, роби як вважаєш за потрібне, прислухайся до своїх потреб, можеш навіть знайти собі іншу. А він усміхається і каже: буду мати на увазі. Йде у справах. Але завжди повертається до мене. Отож всі наші біди, страждання, страхи… то лише оболонка, як захисна реакція психіки, та чи варто так, чи варто захищатись від любові… адже глибше - в душі живе та сама любов. І вона не може бути минулою, колишньою, теперішньою, майбутньою, бо це єдине почуття тільки образи(люди) в яких ми її втілюємо змінюються. Тож нема ані колишні, ані майбутніх, ані теперішніх. Є тільки ви – він і вона(ми). Усе інше не варте уваги. От про яке ми, я казала в попередньому дописі. Живіть щасливо. З найкращими побажаннями, Світлана Вибачте, коли що не так. 0Спам 14 Katya • 14:39, 18.09.2009 [Лінк на твір] Коли бачиш, що коханій людині ти стала чужа, але вона тобі про це на може сказати, краще просто відпустити її, сказавши, що любов відпалала. Іноді, щоб врятувати людину від смерті, варто відрізати хвору кінцівку. А щодо "вкололи" - дарма ти так, Світланко, просто ми з тобою дивимося на речі різними очима: ти - щасливими, я - очима, які бачили зраду (і не одну), які довго не знали простого, але справжнього жіногого щастя. Хай боронить тебе Господь від гіркого досвіду, який маю я. 0Спам 19 svetakedyk • 22:48, 18.09.2009 [Лінк на твір] І що я маю сказати вам Катю, о крім того, що ви щаслива людина. Спитаєте чим? та своєю величчю, жіночністю. Я ж повторююсь, відчувайте щастя незалежно від когось, відчувайте щастя, бо ви ЖИВА. Хоч у нас і різні очі, але одинкаово людські... З повагою 0Спам 15 К@труся • 16:22, 18.09.2009 [Лінк на твір] Як гарно, що народилася ТАКА Поезія, і як печально, що Ви те все відчули. Від мене також квіточка! 1Спам 17 virchi • 17:52, 18.09.2009 [Лінк на твір] Красиву анімаційку підібрали 0Спам 16 Katya • 17:00, 18.09.2009 [Лінк на твір] Дякую щиро тобі, моя квіточко! Як гарно!!!! 0Спам 18 COCODE • 18:58, 18.09.2009 [Лінк на твір] Гарно написано. Цеж що потрібно пережити, щоб так поступити ? Моя повага. Ти його справді сильно кохаєш. 0 20 spydut • 06:31, 06.09.2021 [Лінк на твір] Буває часто треба відпустити щоб щастя в серці пригостити

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі