Дорога в Рай Фіалково-блакитна ніч Ховає в водах таємницю. Здається нам - ми віч-на-віч, А онде місяцю не спиться. Блискучим оком підгляда За нашим виразним мовчанням. І віддзеркалює вода Доріжку того споглядання. По ній йдемо... І в грудях щем Спиняє хвилю під ногами. Дивись, коханий, там Едем! Веди мене туди, Адаме! Там тиша в срібному вбранні Пильнує наше двоголосся, І чорним воском по спині Спливає в ніч моє волосся. О, як кохаєш ти мене, Немов ця ніч у нас остання. І губ твоїх п*янкий ранет Так грішно пахне на світанні! Цілую усмішку твою, Торкаюсь вуст, немов причастя... Я знаю, як було в Раю: На двох - одне-єдине щастя...
| 
та
у Вас 
0
