В розділі матеріялів: 200 41-60
Сторінки: « 1 2 3 4 5 ... 9 10 »
Сатана і вишиванку
Убрав при нагоді.
Краснорічить скрізь від ранку
Масненько в народі.
Витяг всіх чортів із аду
І ще духів мерзких;
І до них Верховну Раду -
Шпигунів імперських.
C пам’ятайтесь і не йдіть,
Люди, на майдан,
Щоб нових не було бід,
Проблем і страждань.
Невже це інші, а не ті,
Що Україну обкрадали?
А українській бідноті
За «голос» гривень дарували?
Свої морди наставляють
Без сорому й страху,
І вас, дурнів, загрібають,
І ведуть на плаху.
Вона з виду мила,
Лагідно сміється,
Але пазурами
В твоє серце вп’ється.
Глухі, сліпі поводирі,
Куди ведете мій народ?
Дарма, що віком ви старі,
Та в серці блуд і тупість, смрод.
Не дайтесь обдурити,
Єднайтесь, як струмки,
Щоб ворога відбити
І жити навіки.
«Всіх люби, усім давай,
І нікого не минай.
Дав в любові, без гризні,
Значить, дав оте Мені».
Слобідонько калинова,
Будь благословенна,
І для кожного, хто буде,
Рідна і блаженна.
І не думайте, не мрійте
Щоб мене розбити!
І плювати теж не смійте!
БО Я БУДУ ЖИТИ!
Бо, щоб ви не стали
Вигнанці, солома,
Щоб вас не топтали,
І ви були вдома.
І завше так не буде
Бандит ігнорувати,
Бо все ж таки прийдеться
Украдене вертати.
Слово твердіше, ніж криця.
Не вб’є його ворога меч,
Вража не вдержить темниця.
Рубай же ним впевнено, з плеч
Господи, Боже, веди Україну,
На землях своїх нехай запанує!
Рани зціли, і зігрій сиротину –
Кожен хай бачить, і мир поцінує.
Вся слава Ісусу!
Він хотів торкнути лапку…
Бачить: гладить свою шапку…
Де живе вона, я знаю.
Як підсохне – розшукаю».
Зайчик спав і морква снилась,
А солодка ж бо яка…
В зайця слина аж котилась,
І смоктав він язика,
Якось, він проснувся вранці:
Ой, я спав у вишиванці…
Так учора натрудився :
Не роздягся і не вмився!
А ви, любі мої, дітки,
Не робіть ніколи збитки,
А добро робіть усюди,
І любитимуть вас люди.
Непослушний звався Знайчик.
Хоч маленький був ще зайчик,
Все хотів пізнати й чути,
Навіть, сам у ліс майнути.
- Зачекай- но, не мини,
На гостину поверни! -
- Будь здорова, лиско люба,
Я не хочу врізать дуба! -
