Заячий сон.

Заячий сон.

Зайчик спав і морква снилась,

А солодка ж бо яка…

В зайця слина аж котилась,

І смоктав він язика,

Ще й облизувався смачно,

І жував, жував, жував…

Озирався часто лячно,

Щоб ніхто не відібрав.

Та не міг він насититись.

Ніби, цілу гору з’їв.

Враз проснувся… «Треба ж снитись?

Я ж так моркви захотів...

А тепер що, аж до літа

Будуть снитися ці сни?

Краще я піду край світа –

Прямо в літо, без весни!»

Заспокоїлось малятко.

Під покривом довгих вух

Знов заснуло зайченятко,

Заховавши носик в пух.