Розчарування.

Розчарування.

Якось друг прийшов у гості,

І розсівся на помості.

Все так гарно, аж чудово,

Та й почав казати слово:

«Яблуневий сад близенько.

Хочеш, збігаєм раненько?

Посмакуємо корою

Ще й зимовою порою».

На світанку друзі встали

І слідочки вишивали,

Щоб хитрюгу ту велику

Знову збити з пантелику.

Ось, добралися до саду,

Й на велику їх досаду,

Геть усі смачні дерева

Обмотав хтось так, як треба.

Друзі пробували гризти –

Не змогли авантюристи:

Толь та грубий шар соломи

Позбивали їм оскоми.

Поплелися, як побиті,

Наче вмочені в кориті,

Більше в сад вже не ходили

Й людям шкоди не робили.

А ви, любі мої, дітки,

Не робіть ніколи збитки,

А добро робіть усюди,

І любитимуть вас люди.