Солодке видіння.

Солодке видіння. 

Дощик падав цілу нічку,

І текли потоки в річку.

Зайчик вранці вийшов з хати:

Все навкруг не міг пізнати.

Білий сніг – брудний і сірий,

Аж очам своїм не вірив:

Лише де-не-де, купками…

Що це діється, ой, мамо! –

- Чуєш, тітко скрекекуле!)))

Відізвися, як почула! –

Став він кликати сороку –

В’яз в болоті: ну ні кроку!

Враз подружка прилетіла,

І на гілці, поруч, сіла.

Розпитала, засміялась:

- А я вже була злякалась,

Що в біду попав зайчисько.

То ж весна і літо близько.

Лиш тепер остерігайся –

Поучала мудро зайця –

Поки шубка в тебе біла,

Ти не вештайся без діла.

Ворогів ще є багато,

Не впіймали би на свято. –

- Мудра, пташко, дорогенька,

Будь щасливою, любенька. –

Та хвостом своїм крутнула

Й швидко в ліс собі майнула.

Зайчик ліг на купі моху:

В мріях бачив лан гороху,

Поле з морквою велике

І зайчатко сонцелике.

Гарне, з бантиками в косах,

Лапки м’ягкі, трохи в росах,

Мило, ніжно посміхалась

І до нього пригорталась.

Він хотів торкнути лапку…

Бачить, гладить свою шапку…

"Де живе вона, я знаю.

Як підсохне, – розшукаю».