Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
Демчук Олексій Олексійович народився у м.Одеса 22 лютого 1994 року. Зараз навчається в українській гімназії №1 м.Іллічівська Одеської області.
Перший вірш присвячений до наступаючого дня рідної мови.
Він нашу мову засвітив,
Великий геній України,
Багато віршів присвятив,
Він нашій рідній Батьківщині.
Про долю бідних кріпаків
Про матір, дружбу і любов.
Він виливав все на папір,
Страждання, горе, почуття…
Цвітуть бузки рожеві і червоні, Як і колись, як сотні, сотні літ. І в ніжному, духмяному полоні, Неначе вперше, завмирає світ. І щовесни в травневі дні погожі На Ніколая розквітуть бузки, Заходять в дім і в храм творіння Божі - Вологі і холодні пелюстки. І я прошу вас, рідні, друзі милі, Коли я відійду через роки, Поставте хрест дубовий на могилі, А поруч посадіть мені бузки.
Заплющую
очі, бачу тебе, мій Київ. Твої привітливі вулиці дарують мені спокій,
впевненість що я вдома. Ти чаруєш мене своїми архітектурними будівлями. Твої
храми наближають мене до Бога, до себе. Культурні прим’єри у
театрах дарують чудовий настрій, підвищують духовний рівень мешканців.
Інтелектуальне задоволення, ті хто прагнуть, знаходять у величезних
бібліотеках, які люб’язно задовольняють потребу шукаючих в знаннях.
31 січня стартував ІІ поетичний конкурс
"Новорічна ніч":
Щоб взяти участь у конкурсі, необхідно подати 1
поетичний твір українською мовою, який відповідає зазначеній тематиці.
Спрямованість твору - вітання,
новорічні пригоди, святкування, гумор і жодних
сумних слів (1 можна :)) та філософських роздумів!
Ольга Стратович народилася 1989 року в селі Добросин
Жовківського району на Львівщині (землячка Василя Сагайдака). Навчається на другому курсі НУ „Львівська
Політехніка”(Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту).
Щоб взяти участь у конкурсі, необхідно подати
не більше 2-х
поетичних творів українською
мовою, які
відповідають зазначеній тематиці.
Термін проведення - 1-8 листопада
2007 року (роботи раніше зазначеного терміну не подаються!!!) Визначення переможців -
9-14 листопада.
Оголошення результатів конкурсу -
15 листопада.
Переможців* визначає журі - дописувачі інтерактивного сайту "Анумо знову віршувать!" (вони у конкурсі участі не беруть).
Оцінюючи роботи, журі буде враховувати
оцінку користувачів сайту за твір (тож якщо бажаєте підтримати
конкурсантів, неодмінно ставте оцінку).
Призовий фонд:
за І місце - 60 грн.,
ІІ - 25 грн.,
ІІІ - 15 грн. (миттєвий переказ на картки операторів мобільного зв'язку)
ДЕТАЛЬНО ПРО УМОВИ КОНКУРСУ ПРОЧИТАЄТЕ ЗА ЦИМ ЛІНКОМ:
Радуйся, непобедимая Воеводо вождей и воинств
христианских...
Радуйся, Радосте наша, покрый нас от всякого зла
честным Твоим омофором.Чи не найпоширеніші храмові свята в Україні –
Покровське та Архістратига Михаїла. Архангел скував сатану вогненною Божою
силою, міццю меча; Пресвята Богородиця, “Превишша Архангел и Ангел”, перемагає,
“упраздняє” диявола святою любов’ю до роду людського, тихим, лагідним і
милосердним заступництвом... Нехай же кожен з нас на свято Покрови поставить дві
свічки, вознесе дві молитви: і за живих, хто нині трудиться на благо Вітчизни
земної й небесної, і за усопших – воїнів січових та келійних, наших добропобідних
предків. Усі ми – під святим вічним Омофором Богородиці, де вистачить місця і
мертвим, і живим, і ще не нарожденним.
Ей козаки, діти, друзі, молодці!
Прошу я вас, добре дбайте!
Од сна уставайте,
Руський “Отченаш” читайте,
На лядський табун нападайте...
Віри своєї християнської у поругу вічні часи
Не подайте!
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Яровий Олександр
Було це давно, ще за старої Австрії, далекого 1916
року. В купе першого класу швидкого потяга "Львів-Відень" їхали
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан
Костів. Балачки точилися довкола різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия
краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився
вихваляти рідну.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї
поразки. "Ну, а якби я назвав іншу літеру?- заявив він. -Скажімо, "С "Своєю
мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються
на "С" і передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в
саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:
У вологих сутінках чути слова,
схожі на амфібії, аморфні і безособові, важкі і пухкі, ніби вата. Отакі ватяні
кульки набиваються у вуха, у рота, поступово затискають у цупкі м’які тенета
так, що неможливо і мовити, неможливо продертися крізь їхню ніжну нав’язливу
присутність. Вже нема як говорити, слухати, дихати. Геть усе єство запорошене
ватяною грудою. Аж давить. Давить-давить. Захлинається повітря у грудях. Його
раптово не вистачає. Тому чорніє ув очах. І летять блакитні метелики, немов би
на світло нічного ліхтаря. Запорошена голова аж до запаморочення. А що то? Лише
слова-слова… Зайві-зайві, ніби не краща за них тиша… Особливо за такі слова...
Холодний дощ б’є у ромашкові
долоні, заглядає у сині зіниці диких дрібненьких квіточок: ви ще не впали? І
вони відповідають завзято: ще не впали під твоїм холодним струмом. Не впали.
Вони дивляться на світ зволоженими очима. Не шукають сонця. Їм краще так:
такого вологого і прохолодного, вони його чекали натомість жовтим, аж
гарячо-коричневим спекотним дням. Він зриває їх ніжні пелюстки, торкає недбалим
нестримним рухом їх голівки: нате вам. Вони позіхають під його дотиками. Ні,
вони не говорять "ні", позіхають журно. Через непорозуміння. Мабуть,
через непорозуміння. І дивляться в траву, знайому і байдужу до них. І вона йому
вдячна. А він, мінливий і бездумний, вже десь по інших стежках, серед інших
квітів.
І вже нікуди не ідуть потяги,
не тягнуться у небо залізною гусінню. По вікнах таємні знаки – обриси
незнайомих облич – чарівні символи нездійсненності. Залишилось тільки закрити
очі і снити тими, хто на склі, оживляти прозорі постаті дотиком вій і нічною
фантазією. Місто впало у зиму, чарівну і дзвінку. Насправді, воно замерзло у
кригу, і оживе лише із дотиком тепла, коли розтануть льодові бурулі.
Символ погляду і руху. Символ
самотності – поодинока постать серед жовтого листя. І сипле осінь наступні
трагедії. На столик міської кав’ярні падають зшитки її почуттів, просякнуті
сумом і горем: жовті і червоні, як наостанок пережиті. Серце...
Леся Мручківська народилася у місті Київ. За освітою режисер,
філософ. Живе і працює в місті Києві. Перша прозова публікація – в
літературно-мистецькому журналі "Світовид" у 1999 р. Леся - переможець
Міжнародного літературного конкурсу "Гранослов-2004" у номінації "проза". За
результатами конкурсу вийшла друком перша книжка – збірка прозових творів "У
пошуках ноти".
Ольга Стратович народилася 1989 року