Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
В маминій хаті Зелена неділя, Пахнуть василечки і чебреці. В свято матуся аж помолоділа, То вже й не зморщечки, А промінці. Мамо, матусю! Цілую Вам руки...
Нещодавно на сайті було відкрито новий розділ "Ця чудова пора року!". Отже до Вашої уваги - добірка віршів (поетичні сторінки авторів цих творів розміщено на головному сайті "Анумо знову віршувать!") на актуальну тему - "ЛІТО".
Лариса Коваль народилася 1945 року в Омську. Нині працює в Запорізькому національному технічному університеті.
Потонули віки у глибинах Дніпра, Залишились, як спогади, скелі. Що співають вони на холодних вітрах, Ці вкарбовані в синь менестрелі? І злітають у небо, прозорі й стрімкі, їх пісні, що віками не стерті. Хилитається тінь, божеволіє Кий, Б'ється дух, що не відає смерті.
Лідія Повх народилася 1961 року в селі Кушниця на Закарпатті. Закінчила Ужгородський національний університет (філологічний факультет). Кандидат педагогічних наук, доцент Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти. Лауреат обласної літературної премії імені Федора Потушняка.
ПОРОГИ
Камені – карпатські сірі плескачі – Не такі уже сірі, Не такі вже й плескаті: Коли присісти – бачиш, Як у них щось виблискує Проти світла опукло (Мабуть їх пам’ять).<*/b>
Христина Керита народилася 1955 року в селі Драгово Хустського району. Закінчила філологічний факультет Ужгородського національного університету. Працювала в газеті «Закарпатська правда», літконсультантом в газеті «Молодь Закарпаття». Нині керівник міського літературного центру, вчителька української мови та літератури.
Щаслива я, Карпати, бо ви є, Бо зупиняєте вітри холодні, Бо сонце із плеча вам устає І падає поволі у долоні. Вслухайтеся у відголос доби, Нехай вовки не виють навіжені, Іще не всі реліктові дуби Злодійчукам улізли до кишені.
Володимир Білозєрський народився, живе і працює у місті Житомир, яке є батьківщиною Корольова і Короленко, Костянтина Роше та Саші Чорного. Міста, де творили Купрін, Шолом Алейкам та Хаім Бялик.
Коли, нарешті, буде мить Ввійти напередодні ранку В легке мереживо світанку, Де поза обрієм мигтить Окута золотом блакить, Жевріє світ фосфоболічний Таємним полум’ям містичнім?
Дмитро Радьков народився 1924 року в селі Новочервоному на Луганщині. 1930 року разом із усією родиною був засланий в Архангельську область. Працювати на лісорозборках довелося йому з дитинства. Учився в різних школах. Перед війною переїхав у Єнакієве.
СТОЮ СЕРЕД ПОЛЯ
Стою серед поля, неначе той витязь. Яку благодать дарував нам Господь! - Як, поле, на тебе мені надивитись? – У відповідь чую: «Частіше приходь!»
Петро Бондарчук народився на Вінниччині. По закінченні семирічки працював лісорубом, обліковцем рільничої бригади в колгоспі, служив в армії, був секретарем контори колгоспу. З 1962 року живе в Донецьку. Працював редактором на Донецькому телебаченні, відповідальним секретарем багатотиражної газети, кореспондентом обласної газети «Радянська Донеччина», літ працівником мар’янської районної газети, старшим редактором видавництва «Донбас».
Все почалося з пісні: в ранки ранні Співала мама радісно мені. Гойдаючи колиску при вікні, А за вікном – троянди полум’яні.
Анатолій Шкляр народився 1954 року в Дніпропетровську. Закінчив українське відділення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету. Працював журналістом у багатотиражних газетах, завідуючим редакцією художньої літератури видавництва «Промінь», редактором видавництва «Поліграфіст», співробітником Управління освіти та інформатики при обласній держадміністрації. Пройшов шлях від редактора до директора всеукраїнського держвидавництва «Січ». Лауреат літературної премії імені Олександра Стовби.
Розбився глечик, тьмяні черепки Миттєво розлетілись по бруківці. І я дивлюсь, немов через віки, Куди потраплять глиняні мандрівці. Хоч як не склеюй долю день по дню, Збагнути глину – сподівання марні… Народжений з рухомого вогню Цей глечик із козацької гончарні.
Віталій Старченко народився 1947 року в Дніпропетровську.
БАБАЙКІВСЬКА КРИНИЦЯ
Колодязь – дзвін. Пливуть у дзвоні хмари. Гукнеш – здається відгукнувся Бог. А може, голоси, що вкрали їх татари За невідплатний український борг Богам та бабаям за наші зради й чвари, Якраз на гребенях примхливих перемог… Криниця – чара. Соборний образ чари, З якої спраглих пригощає Бог Ефіром неба… Ґречно журавель Нам небо подає в прим’ятому цебрі – Прозоре, мов барочна акварель.
Іван Данилюк народився 1950 року в селі Троїцьке на Дніпропетровщині. Закінчив історично-філологічний факультет Дніпропетровського державного університету. З 1974 р. працював у засобах масової інформації міст Новомосковська, Павлограда, смт. Васильківки на Дніпропетровщині. Нині – заступник редактора районної газети «Васильківський вісник».
До класиків достукатися важко, Вони од слави стали геть глухі І провінційних геніїв замашки Сприймають ніби наміри лихі.
Станіслав Іванович Бойко, народився 19 липня 1954 року в м. П'ятихатки Дніпропетровської області. За фахом - вчитель біології та хімії. Складати вірш почав у 2004 році. Лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні "Підкова Пегаса-2006"
БЛУКВА
Широке плесо. Степова ріка, Що у народі споконвік зовуть Сурою. Дівчина, мов вербиченька гнучка Стоїть, схиливши коси над водою. Чи то, стомившися від довгої ходи, На самому обриві зупинилась, Чи то злякалась темної води?
Хотіли випростати спину. А в нас украли Україну, Поклали на рахунки в банки, Розвішали нові фіранки – Жовто-блакитні прапори, Червоні в скрині, до пори. Хоча кому яка різниця, Що там на щоглі майориться? Новий костюм – старий вертеп. І був совдеп, і є совдеп.
Володимир Рабенчук народився 2 липня 1944 року в селі Зозові Липовецького району на Вінниччині. Лауреат обласних літературних премій: Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Степана Руданського, премія ім. Миколи Трублаїні «Кришталева вишня», Всеукраїнська літературна премія ім. Михайла Коцюбинського.
ШЕВЧЕНКО ТАНЦЮЄ ГОПАК
Блаженны, стократ блаженны друзья, Которых жизнь была осенена сиянием счастья. Тарас Шевченко
Спинись. Недовірливий, хто б ти, В безпам’ятство не утікав! Дивись, як Шевченко – внук Гонти – В неволі веде гопака.
Об землю тим рекрутським лихом, отак! Дивись, як Шевченко танцює гопак!
