Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
Цей старий вірш - моя відповідь усім тим, хто продовжує сьогодні повторювати за недобитими "ригами" з так званого "Опозиційного блоку", сентенції про "СТАБІЛЬНІСТЬ" часів ПроФФесора.
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Борис Костинський
Цей вірш був написаний до виборів 2006-го року. Неначе, дуже давні і зовсім застарілі справи, але скажіть чесно - чи не стоїть сьогодні перед українцями те ж саме питання?..
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Борис Костинський
28 березня 1960 року я народився в місті Остер, Козелецького району, Чернігівської області. З дідів-прадідів моє коріння - в благодатній землі Остерщини. Не зважаючи на те, що з 25 лютого 1994 року я разом з моєю сім'єю живу в США, рідний Остер сниться мені буквально кожної ночі. Це неймовірно, але щоночі, так чи інакше, моя душа подорожує до Остра і я бачу краєвиди лугів Задесення, рахманні береги Остерки, спілкуюся із земляками... Тобі, рідне місто, присвячую я цей щирий вірш!
На цьому старому фото зображена Остерська середня школа №2 - школа, де я вчився і котрої вже давно не існує...
Саме завдяки віршу "Пам'яті Василя Стуса" я звернув на себе увагу відомого українського поета-шістдесятника Миколи Костьовича Холодного, котрий відбував в ті часи в нашому Острі його політичне заслання.
"Пам'яті Василя Стуса", разом з підбіркою інших моїх творів, зусиллями Миколи Холодного, в травні 1990-го року було видрукувано на шпальтах козелецької районної газети, і з тих пір почалося моє офіційне поетичне життя...
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Борис Костинський
Відео до вірша: башкирський зайда-ординець розпатякує на його "руській" мові: http://vlada.io/vlada_news/rossiyskie-naemniki-pozhalovalis-chto-ukraintsyi-ne-hotyat-voevat-drug-s-drugom/#.VcSEfUhmxi4.facebook
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Борис Костинський
Цю історію розказав мені один знайомий. Він страшенно кохав дівчину. Перед призовом до лав Радянської армії вони стали близькі... Два роки служби вони листувались, але, коли він повернувся, якісь мерзотники розповіли йому, що його Оля зробила аборт від другого... Він подзвонив їй і порадив забути усе...
Через 30 років, коли він приїхав з Америки у своє рідне село на Львівщині, він зустрів її... Вона приїхала з Італії. Коротше, все почалося знову. Неначе і не було отих років! В кожного з них сім'ї, по троє дорослих дітей... Вони з'ясували, що її оббріхали саме ті, кого вона відшила від себе, поки він служив в армії... Він вирішив не ламати життя і повернувся до Америки з тяжким серцем... Ось така історія...
В липні 2009 року я зареєструвався на російському літ-сайті Стіхі.ру. Доволі скоро я почав друкувати там мої громадянські вірші і, так само скоро, - отримувати гнівні відгуки від москаликів. ;-)))
Цікаво було відзначити, що найбільшою ненавистю до моїх антиімперських віршів пашіли жителі РФ з УКРАЇНСЬКИМИ прізвищами. Яничари - ось, хто аж вилазив зі шкіри, звинувачуючи мене у "русофобії та бандерівщині"! Особливо запам'ятався мені один "мареман"-аквалангист із Севастополя, котрий прямо таки бризкав слиною проти української незалежності та Народного Руху України(тоді ця організація була в очах українофобів найбільш "бандьорістай")...
Пані та панове, я ненавиджу всілякі "тьорки" і завжди стараюся відповісти агресорам віршем. "Совковий блюз" - один із яскравих прикладів отакої моєї відповіді тим, хто пише мені в рецензіях всіляке, вибачаюсь, гимно! ;-)))
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Борис Костинський
Цю історію мені розповів один колишній студент Чернігівського педінституту. Події відбувалися на початку 70-х років. Щоправда, кінцівку я придумав, щоб було приємно читачеві. А як сталося насправді - невідомо. Я думаю, що після одруження і прибуття разом з чоловіком до військової частини, Галя узялася за старе. Бо чудес у світі майже не буває - повії, як правило, не стають гарними жінками. Хоча, можливо, хтось наведе зовсім протилежні приклади...
