|
|
В розділі матеріялів: 2553 Показано матеріялів: 2381-2400 |
Сторінки: « 1 2 ... 118 119 120 121 122 ... 127 128 » |
Жужупал Марія народилась 31 березня 1993 року на Київщині в місті Богуславі. Після отримання середньої освіти, з філологічним нахилом, вступила до Богуславського гуманітарного коледжу на юридичний факультет.
|
|
(З моїх публікацій про США) Америка - країна великих можливостей. І для ошуканців - теж. Тому неприємності, дрібні і великі шахрайства можуть початися з перших же кроків. Правда, для декого вони запрограмовані ще з України. За розповідями адвокатів...
|
|
...Щось проказав і стих, ти був ні в сих, ні в тих, і Я забрела в стежки, що їм кінця - ніде... Про щастя жебонять зірки, від щастя тихі, І сніг, і сніг іде.
|
|
Я - язичниця. Віра біла моя рукавами розшитими має у купальську ніч пашить вогнищем і витравлює з жил слід невільничий
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
|
Вечір таємницями інший світ малює...
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Катерина Матвійко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
К@труся
|
Дата: 18.03.2009
|
|
В сірому тумані холодно і сиро,
І шляхи знайомі - темні і незнані...
|
Безмежне океанське моноліття. Яка ж могутня й сильна в нім душа є!.. В мені ж пульсує....
|
Тамара Ганенко
Виросла на чудовій Київщині (Сквирщина, село Дулицьке), біля річки Раставиця.
Перша поетична збірка «Тече Раставиця» (Тамара Ганенко-Житовоз) здобула літературньо-художню премію м. Біла Церква. Працювала вчителькою мов і музики (граю на баяні), штатним кореспондентом районної та регіональних газет Білоцерківщини. Була членом Ірпінської наради молодих письменників, поетичних студій Віктора Терена (Київ) та «Заспів» (Володимир Іванців, Біла Церква), учасницею чудових художньо-мистецьких фестивалів «Веселки над Россю».
Тепер живу в штаті Нью Джорзі, США. Працюю інтернет-дизайнером. Другa збіркa - поезії, прози, публіцистики - «З тернами в серці». Друкуюсь в різних виданнях Америки та України. Найнедавніша премія за вірші - в конкурсі журналу «Дніпро»(№2, 2009).
|
Троянда на порозі. Дзвеняча згадка ріже Ще прагнуть сонця й цвіту
|
Вії аж до землі сягають,- Так мені соромно. Щоки (з-під пудри) пашать полуницями, -
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|