Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
Відблиском вогнища злегка просякнені урвища скель, Де навкруги в'ється простір незамкнений - ніжна пастель. Довгі дороги: і спади, й піднесені справдження мрій, сподівань, - Швами ще свіжими рани закреслені, рани від поневірянь. Оберти світу хоробрі й розхристані в чаші подій, Щастя короткі усічує відстані темряви вий, Що, ніби пил у мандрівках до істини, схили обійме круті... Гострі слова еліксирами чистими стогнуть у серцебитті. Вирвалась з мурів міцних коридорами смерть перешкод, Що стали хибними, майже потворами, в колі чеснот. Можна пройти кілометри нелічені й не обертатись на них, Треба лиш вірити в фініш намічений довгих, безкраїх доріг.
сторінка: Поезія Abigel
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш (Abigel)
Поглянула війна з пелюсток на землі, Із зрошених слізьми троянд в садах ворожих. На тих, хто за мету почесну вмерти зможе, Віддати за вогонь буття своє в теплі...
Хто здатен віднайти таємний правди знак, Запроданство та фальш зламати, мов стеблину, На полі бою й мук триматись до загину, Не стати дезертиром в зганьблених бігах.
Війна за мир, добро: їх ворог не жалів! Щоб серцю дороге стражданням захистити, В наругу не віддати вічні заповіти, Зробити виклик свій байдужості снігів!
Посеред свисту куль повинні разом ми Здійняти за своє непереможну зброю, - Єдині цілі в нас на цьому полі бою, Один незгасний сенс горить серед пітьми.
сторінка: Поезія Abigel
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш (Abigel)
Злетіла ніч, немов ворона, Сумна свідомість в ній потоне, Вона стоїть біля вікна: Попереду - дощу стіна. І дивиться у хмарне небо... Чи сподіватись, чи не треба? І чим вимірюється страх, Бо він застигнув у думках. Вона нарешті вже готова Прийняти все, змиритись знову, Піти за правилами долі, Зіграти всі потрібні ролі. І втратити себе... навік. Позаду - лиш тремтячий крик. Плюс-мінус: все тепер відносно, А на душі так важко й млосно, Але навколо лиш одне, Усі їй кажуть: "Все мине". І та примарна вірогідність, І невсипуща, тверда гідність, Мов меч, краяє знов до ран: Стереотипи - все обман. Чи то прийде ясна погода? Чи розіб'ють весняні води Холодну зиму крижану, А сонце - дощову стіну? Усе попереду, все згодом...
сторінка: Поезія Abigel
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш (Abigel)