я сів на стежці притомившись     

підняв листок і вклав в блокнот

посеред слів дерев блукаю

вивчаючи життя урок.

немає вищих    

немає нижчих

є хліб і сіль

є день і тьма ,

сприймати  світ      

у тонкощах мурахи

не йти як слон

по почуттях душі ,

вони наживаються ... 

ми виживаємо ...

 довго терпіти ще лихо й брехню ?..

вони розминаються  ...

ми наливаємо ...

де по стежині  я далі прийду ?..

усе - просте ...

мерзенний той спокій     

де без роботи

слово не сіє життя

для світів  -

на виріст нам життя -    

широка глибочінь ,

для моря духу  ;

навіщо ти збираєш   

мрію люту ,

плодами радості  .

без правди згинуть всі слова

біда така зарозуміла

забере вічність із життя .

та головне - завжди в душі

роби добро , хоч може й вперше .

не йду попереду життя   ?!  -    

веду життя я за собою  !

як без любові ? -        

ніби без життя ,

без радості бажання жити ;

світило ясності - любов       

безмежна в світі

простори снів    

чи мрій нецілих ,

знецінені думки  .

усе потребує любові     

і хоче від тебе душі .

о Боже  , щоб бути з тобою ,

то треба побути в землі .

весняні дні   

це запах квітів

це руйнування днів зими ,

це будування зерен правди

любові щастя від душі .

усім мірилам на землі - життя .

усе в душі , де б не бував на світі  ,

де слово вічність увесь зміст в ділах ,

любов потрібно в серці запалити !

сутність довершеного слова

у правді довершаю я ,

не патріот той що в розмовах

дає політику в життя .

весь шлях мережить у слова

плодами мить примножить  ,

а решта  - значення нема ,

нехай любов панує ;

у тьмі не шукати сонця

у бездонності гніву

лише війна .