Тобі - п'ятнадцять! Ти - невблаганний. Днів кільканадцять, Мов безталанний, Ідеш по краю Чумний, упертий… Тебе леліють, Ти:- « Хочу вмерти!» Нехай не друзі І не кохана, Але ж є рідні, Але ж є мама!!! Для тої жінки, Що зветься мама, Хоч не чемненьке - Своє, жадане… Вона ростила Тебе й плекала, Вона так довго Тебе чекала. Вона і зараз, Носить надію І бачить в тобі Майбутню мрію. Вона не зможе Тебе забути, А ти, небоже: -«Не хочу бути!»…
о! якби ця дитина знала, чого вона хоче і чого не хоче! дай Боже, щоб самими балачками й обійшлося, з роками таке минає... Хай Бог береже Вашого ЛГ, пані Катерино... а тема -- дуже актуальна...
діти в юності надто безвідповідальні, надто максималісти... розум і шкала істинних цінностей приходять з віком. Головне, не наробити непоправних дурниць. А мама - завжди розуміє і прощає. Дякую за мудрий вірш)
Так,молодь ,а особливо підлітки,часто перебувають в збудженому знервованому стані і керуються не розумом ,а емоціями,вірш ваш це й підкреслює,потрібна тема,гарний вірш
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
