ЧОРНО-БІЛИЙ АВТОПОРТРЕТ

Якщо сьогодні я білий, як новорічний сніг, чистий, як вранішня роса, світлий, як світанкове сонце, то завтра я обов’язково буду чорним, як тліюча смола, брудним, як смертний гріх, темним, як недобрі помисли.  Мій портрет – не священна ікона і не постер рок-зірки, а всього-лише чорно-білий малюнок в техніці графіка. Творити добро мені волять небеса, чинити зло – грішна частка мого єства. Правий берег – Свята земля, лівий – кара грішнику, а я лише бистра ріка поміж ними.

Я не ліпитиму на голові своїй фальшивих німбів заради праведності, але й не робитиму злі вчинки заради прагнення бути таким, як всі, бо я завжди прагну залишатись таким, як є. Моє біле - всередині серця, моє чорне – на дні душі. Свідомість ясна та зрозуміла, темне ж ховає підсвідомість. Це те, що ви називаєте станом ефекту, це те, що я називаю чорним єством. Це те, за що ви просите пробачення у Бога та людей і те, за що я готовий прийняти справедливе покарання.

Когось ці рядки порадують, а декого розчарують, та я вже не в змозі нести у собі тягар провини. Мені потрібно очистити душу, яка з кожним роком все більше чорніє, а також вилікувати совість, яка все частіше хворіє. Мені потрібно написати по білому чорним, щоб знову стати білим у собі. Я виплескую темну фарбу своєї найгіршої подоби, і якщо ви готові прийняти мене таким, якщо ви готові до зустрічі з моїм внутрішнім демоном, якщо вам набридли рожеві окуляри – читайте. А в іншому разі припиніть витрачати дорогоцінний час та знецінені гроші на мій новий твір. Моє чорне єство покидає мене, воно переселяється в цей папір, в цю фарбу, в думки читача.

Отож, ласкаво прошу в найтемніші, найпотаємніші кутки мого внутрішнього Всесвіту. Якщо вчора я був білим, як лебедині крила, то сьогодні я – чорний лебідь, що прилітає хоча б для того, аби довести, що лебеді теж можуть бути чорними.