Три кари(продовження 1.2.)

Всі хотіли  в ньому князювати

Та, не всі могли його здолати,

Щоб у стольних княжити палатах.

От і вирішили сіверяни ,

Щоб не платити князю дані,

Свого  в Києві на троні

Слушно князя  присторонить.-

 

-Кар! А звідки взявся Рюрік,

Що потім всіх  обдурить

Слов’ян , та втягне у  хімерію

По  створенню імперії?-

-Кар! Вікінг, роду германського,

Прийшов з краю  нордмаського,

 імператора Лотаря, вигнанець.

Ним  позбавлений  рицарства

І маєтності в Фрісландії

За розбої і  чванство в Данії.

-Кар! Так  Зіновій  та Ян

Не перші вигнанці з Європи,

Що притулилися  в слов’ян

На посадах   владних найвисоких? –

 

-Кар! Тут притулок  міжнародний

Усім пройдисвітам голодним

До влади жадібним, притворним.-

 

-Кар! Це, той Рюрік,

 

Що грабує та полює ,

займався військовим

Піратством, розбоєм;

Став чорним героєм

«Язва Християнства»,

В страху світ тримав цей.

 

-Кар!- Але ж  імператор Лотарь,

Проявив йому заботу,-

Поернув  Рустрингем

І частину Фрісландії.

За заслуги з мечем

На  могутність Германії. -

 

-Кар! Так це його знайшли

посли-новгородці,

Просили народ свій,

Навчити як будувати

Європейську державу

 безвольних васалів?

 

-Кар!-«Васал мого васала,-

Не є мій васал.» Так , ось де

Прообраз Київської Русі!

-Кар!- А нам  щось казали

Про якусь мудрість велику

 васала Ярослава…

 

-Кар!-  Рюрік  був вже дряхлим

Для походів дальніх

Він  послав до Новгорода

Малолітнього сина Інгвара

З воєводою  Свенельдом,

(Майбутнього князя Ігоря

з прозваним «віщім» Олегом.)

Кар!- Так  це вони пішли на Київ

Підступно вбили Аскольда й Діра?!

Аскольд  був хрещений у Візантії ,

Мав договір, приймав послів від неї ;

Православної тримався віри.

За що ж  його варяги вбили?!-

-Кар! Звичайно ж  за владу

Та княжий престол!

Кажуть, ніби Аскольд був

Полянського  роду остов.

- Кар! Ігор мав замашки

Від батька-пірата,-

Нещадно грабував всі

Простори підвладні.

За те його  древляни і скарали,-

Поміж  беріз надвоє розірвали.

- Кар! А дружина його Ольга

(Хельга, дочка Свенельда)

Древлянам зло помстилась,-

Столицю їх  спалила

Разом із жителями,

(праведна правителька).

-Кар!- А як же  сватання

Древлянського  князя до Ольги,

Щоб разом  триматися

І забути  гріх  сей господній?

Кар!- Ольга прийняла сватів,

Дружину щедро напоїла

А потім, вирізали всіх

тисяч п’ять нехрещених осіб

А прийнятих  послів – сватів

Немов підстрелених зайців

У лазні  зажарила живцем.

Кар!-А як же святість їй за це?

Кар!-Так  то було пізніше,

Як народ той весь підвівся

Супроти княжого свавілля

І влада з рук  стала втікати.

Княгиня почала шукати

Хоч десь помочі якоїсь,-

 Русь  тримати  у покорі.

 

-Кар! Але ж у неї був ще син,

Покровитель воїнів-русин,-

Великий воїн, Святослав,

Котрий багато воював,

Розширював кордони

В  чужинських землях ,

Творив військові  бастіони

Нові прообрази імперій.

Він не бачив у народі,

Що жив  із ним у латах,

Ворогів для княжих тронів

у князевих  палатах.

 

Це він, потрапивши в засідку

 перед боєм  сказав, смертним:

Не осоромим  замлю  руську,-

Вмремо , але   не віддамо,

Ворогам її на скверну.

Він поважав всі звичаї народу

Котрий разом із ним в походах

Ділив  всі   радості й незгоди.

 

Тоді  Ольга і втекла до Візантії

Просити помочі святої

В приборканні поганських,

Нехрещених племен слов’янських.

-Кар!  А як сама хрестилась Ольга

У Константинополі Цар-граді?

Чому  чекала дуже довго

Константинової  згоди-ради?

Кар!- Мовчи, не вороняча то справа.

Зазирати до церковної  відправи.

-Кар!- добре, добре, зрозуміла.

А як хрестив той, братовбивця, Русь?

Кар!- Не твоє вороняче це діло,

Але скажу, хоч і боюсь,

Мечем і кров’ю  охрестили.

Нові князі, нову творили владу,-

На землях  слов’янських

З родово-клановим укладом

Державу германську.

 

-Кар!- Ця родова імперія

Васальського  укладу

Породила  братовбивство

За верховну владу.

У княжих  родах.

Пішла різанина:

Брат різав брата,

Неначе свинину,

на  княжім престолі.

І пішли до загину

Рюріковичи  поволі.

Від тої різні-гризні

Настали часи сумні

Володир , Ігорів онук

Ключниці  Маланії

І Святослава байстрюк

За порадою Добрині,

родича,  хитрого   вовка, 

здумав відібрати

У Києві  в  Ярополка

батькові палати.