Вірш

Вже тепло пішло на південь,
забрав птахів із собою,
осінь жовтою рукою,
міняла вигляд що не день.

Всяка зелень пломеніє,
і любов’ю серце гріє,
немовби сонцем мерехтить,
листками дивними горить.

Лише сосна мудрість має,
старе плаття не знімає
їй ялина помагає,
колючки свої кохає.

Не старіють, молодіють,
вітру шумному радіють,
не дадуть вбрання ні кому,
бо прекрасні вони в ньому.

Рожево-жовтим ліс манить,
річка тихою ходою,
гонить листя із водою,
на диво-дивна кожна мить.

01.10.2008р.