Спочатку цей погляд забавляє. Тішить і бентежить. Додає сил і натхнення. А потім… набридає.
І хочеться відпочити від нестерпного постійного погляду розуміючих карих очей. Хочеться сховатися, відштовхнути. Назавжди. Тільки совість не дозволяє.
І погляд, мов прокляття, Переслідує із дня у день. І навіть уночі не дає спокою. І так уже півроку…
Страшно… Правда, страшно? А якщо ти – цей люблячий, відданий, вірний собака? Якщо тобі Бог дав ці кляті карі очі? Якщо Він наділив тебе цим надокучливим поглядом? Якщо ти справді любиш, чекаєш і благаєш, щоб не відштовхнули? «Собака? Я не собака, – обуришся ти. – Я маю душу!» А чи в змозі ти заперечити тій людині? Якщо ти заради неї винищив у собі залишки егоїзму, честолюбства і навіть власної гідності? Чи не забракне тобі сил захиститися? «Навіщо цей захист?» - подумаєш ти. Зайве обурення призведе до сварки, а тоді до погіршення стосунків, а може, й до остаточного розриву. І як тоді ти зможеш жити? Як жити без любові, вірності і відданості? Не зможеш. Ти просто помреш, зачахнеш, як нікому не потрібний собака. Ти – повна самовіддача, і потрібно лише, щоб ця людина була поруч. Зараз не важливо, що вона про тебе думає, любить чи ненавидить. Це зовсім неважливо. Її любов лише у твоїх мріях. Але кому яке діло до мрій собаки? І тобі лишається лише чекати і вірити. Ти зможеш проковтнути біль образи, біль розчарування. Звичайно, зможеш! Ти все одно будеш поруч. Усе своє життя. То чим ти кращий від собаки? 22.08.2008
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
