Ми сотні масок приміряєм, А почуття – у сейф ховаєм. Ніхто не зна єства мого, Тай не показує свого. То лиш міраж, секундна тінь. Щодень з тобою сотні змін. Для кожного ти різний, брате, Але ж собі нащо брехати? Чому, коли один лишився, На себе ти не подивився? Бо ж не побачиш ти взірець. Розчарування. Все, кінець. Ілюзія уся пропала, коли ж єство на верх прорвало, ти хвацько заховав під маску, а від думок надінеш каску. І вихід в світ, а там усюди – Безликі люди.
Та півбіди що без лиця, Так ще ж хова в собі творця. Його в стандарти закриває. За рамки зась, там не літає. Душа і просить, і шкребеться, А він, балда, й не отзоветься. Турботи лиш земні покрили, А до душі – немає діла. Вона не вигідний товар. Хіба з душі буде навар? Хіба на ній грошей заробиш? Чи вигідну кар’єру зробиш? Із нею стидно вийти в люди, Тому бездушні ходять всюди.
Дійсно, філософський твір. Попробуйте: Ніхто єства не знає мого, Та й не показує нам свого. Весь світ – театр! Ми в нім – актори! Ви, я бачу акробат. Чи не втомилися стояти на руках в такій позі!
весь світ давно перевернувся, тож моя поза - це спроба побачити реальність
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
