ЇЇ дитячий сміх приснився
І тупіт ніжок по підлозі.
Ось він долонькою прикрився,
Немов би у легкій тривозі,
А вранці він сказав: "Напевно,
Із цим, кохана поспішили,
Тобі народжувать даремно".
Ось і питання це рішили
"Щось холодно у вас в палаті
Я можу дещо принести ,
І перестань уже мовчати,
А то мовчиш, немов не ти"
Він говорив, вона мовчала,
Пливли хвилини ці сумні
Себе на думці упіймала,
Було дитя, а наче й ні.
Її наснились оченята,
Яскраво сині, голубі
І чорні кудри, як у тата,
Румяні щічки, як її.
А там і сміх її наснився.
Життя дало важкий урок
У сні тихенько попрощався
Й у даль зробив маленький крок.
Дуже цікавий і актуальний вірш , чіткий ритм тільки підкреслює зміст , і ще більше нагнітає душевну ситуацію ! , щоб більше матерів це читали ! ТРЕБА ПАМЯТАТИ , що ми робимо - бо за все треба згодом відповідати !
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
, щоб більше матерів це читали ! ТРЕБА ПАМЯТАТИ , що ми робимо - бо за все треба згодом відповідати !
ще раз дякую