Найчарівнішим у світі квітам- українським жінкам в день весни від автора: Ми сперечаємся віки І не один тут спис зламали, А й досі їх не розгадали... Ох, ці Жінки вже, ці Жінки! Зійшлись якось чоловіки, Вина щоб випити по чарці, В Єрусалимі і на арці Присіли всі біля ріки. -Чому у них такий азарт? Чому в стосунках норовисті? -Тому, що створені нечистим! - Підкинув хтось невдалий жарт. Здійнявся шум навколо й гам... Звернувся гурт до Соломона, Джерела мудрості й закону, Щоб в суті визначитись дам. -Життя найкращі сторінки? З якого виплекані тіста? Уваги вартий цей за змістом Об*єкт, щоб висловить думки. Створив Творець земне Буття: Тварин, Адама, рай в Едемі... Та неставало щось у схемі Для повноцінного життя. Сади приречено й луги У геніальній цій програмі Лишались десь за відчуттями, У безпросвітності нудьги. Аж раптом вигукнув :- Ура! Є шанс позбавить світ від ліньків... Й почав ліпить статуру Жінки Він з чоловічого ребра. * * * Невдовзі вийшов силует... Лиш був якийсь він кострубатим, Був непривабливо - цибатим, Мов недоспіваний куплет. Світанком з трав зібрав росу У переливах барв, а в сонця Взяв золотисті волоконця Та й обернув їх у красу. Примітив місяць - ясний диск, Що темноту осяяв ночі, Цю чистоту впровадив в очі, Вдихнувши світла добрий блиск. Вловив чуттям, як десь в глуші Вода хвилюється в озерці... То ж вклав бентежність в її серце Та ніжну лагідність в душі.. Щоб врівноважити якось В єстві цю приторність солодку, У стрижень ниточку коротку З гірким добавить довелось. Тому до вишуканих чар Вніс непостійність й примхи вітру, Вніс від змії отрути з літру Й плаксивість - лютість чорних хмар. Коли прийшов на те свій строк, Добавив мудрість й хитрість кішки, Гарячу пристрасть й зовсім трішки Ще невгамовності сорок. Явилась постать...Сам зрадів: -Ось і звершилось диво з дива! Щось неповторно - особливе Всміхалось трепетно з - під брів. Зітхнув з полегшенням й сказав : -Муж, бережи її усюди, Бо їй повторення не буде - Це те , що в світі ти шукав! * * * Мав тонкий розум Соломон. Його дотепники й спитали : -Щоб за Жінок Ви нам сказали? Це світло ранку чи полон? -Щоб за Жінок я Вам сказав? Дав Бог мені могутні сили : Любив красунь й вони любили... То ж таємниці їх пізнав. Вони дивують білий світ, Бо обдаровані й вродливі, Сентиментальні та дбайливі, До себе ваблять, наче цвіт. Є відчуття у них тепла, Манер хороших і уваги, Відповідальності, поваги, Несприйняття наруги й зла. До позитивних їх ознак Відніс би мудрість та активність, Сердечну щирість, позитивність, До всього витончений смак. В тонковлаштованій душі Жінок гармонія існує, Тому то швидш вона відчує Страждання й радощі чужі. Чоло напруживши, мудрець, Давно вже стомлений роками, Скептично вимовив устами : -Від них початок та кінець! -Скажу відверто, в тому річ, Що я зустрів в цій круговерті Істоту гірш самої смерті З клубками вад і протиріч. -О, ці кайдани ніжних рук! О, ця блаженна насолода! Себе ми тішим - нагорода, Фактично ж шлях до пекла й мук. -Приманка нам - шаради слів, Гіпноз очей, сердечні сіті, Щоби в білковім розмаїтті Ловити нас , як карасів. -Підступна теплиться мета: Усмішка мила - це отрута, Яка стриножить волю в пута... Стосунки з ними - марнота! -Зазнав спокус і трепет втіх... Та ось від них з*явились діти! Згубивши святість, сіяв квіти - Тепер спокутую свій гріх. -То є джерельця, є струмки, Вода в них чиста - з тванню ріки... Бруднять життя лиш недоріки, А світлий витік - це Жінки! Микола Стасюк (Пломінь)
Дякую за теплі відгуки. І ще раз з святом Весни і народження нового циклу життя найчарівніших і найвродливіших Жіноак с віту!Пломінь.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
