ХВОРОБА

Коли хвороба увійшла пудами,

Зломала тіло, розум зокрема,

Він вже не всилі говорить до тями,

А ліків порятунку, ще нема.

Усе міняється, зникає зміст картини,

Маленький човен став ,мов пароплав,

Ставок це море, зникли всі стежини,

Без напрямку маршут! Куди... не знав!

У його світі тихо і затишно...

Гостей не любить у свій світ приймать,

Йому із ними якось вже невтішно,

Їм тут не місце, їх не хоче знать .

Він знов в селі... тут все його минуле,

У ньому він живе , бо з ним рідня,

Веде розмову з ними...дискутує,

І оре ниву з батьком він щодня.

Не знає він ні жінки, ані внуків,

Дітей же в нього в той час не було,

То хто вони ,що простягають руки,

Він молодий – в нього батьки , село.

_________________

О Боже мій, які тяжкі ці муки

Дивитися, як гаснуть ліхтарі,

Так боляче... Приходить день розлуки,

Темніє все, у нього свої дні.