А життя все мчить та мчить,
Мов той птах, кудись летить,
Відлітає з кожним днем в далеку даль,
І під осінь за вікном
Промайне й махне крилом,
І позве літа у вирій, ох, як жаль.
Як сивіючий я птах,
Полечу по тих літах,
Доки втома не зігне моє крило,
А зігне, то в океан
Упаде мій караван,
Мов на світі цім його і не було.
Усе в життя минає , та головне - хто нас пригадає !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
