Коли іду по вулиці - Мужчини оглядаються. Дружини їх нервуються, Ревнують, ображаються. Не треба ображатися – Чужих мені не треба! Нехай собі милуються, Немов зорею з неба! Очима сиплять смайлики, Облесно посміхаються, І у словах їх грайлики Ох, так уже стараються! Та все оте намарнеє, Не ходжу я – літаю, Бо ти сказав жаданеє - «Я лиш тебе кохаю!»
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
