Сльотаво й холодно надворі,
Серденько туга огорта...
Не чути вже пташиних хорів,
Пожовкле листя обліта...
Спустіло вже широке поле,
Сховався сад в густий туман,
Навкруг – сумнії видноколи,
Немов сліди глибоких ран.
Повір, журитися не треба,
Що вслід за осінню – зима.
Всміхнеться сонечко у небі –
І ніжність землю обійма.
Ураз усе зазеленіє,
Вернеться пташка до гнізда...
У майбуття покличуть мрії,
Й печаль втече, як та вода.
| 
у Вас 
0
а в нас зелене листя, осынь цього року фарби загубила
