Безглузді, маю я, думки і рими, Не геній я, але не звір. Та я кохав її і поки маю сили, Кохатиму не хочеш і не вірь. Чекаєм кращого,- забули в Україні?! І матір свою, хліб і сіль Слова коханої немов би солов'їні, Підкравсь до серця теплий хміль. Нехай я пісню, Україні,- дико. Коли її шматує "патріот" Так прекросно і двулико, Прокиньмося бо ми народ! Хоч не блукав я битими шляхами І на язиці у мене ще кукіль, Сяє сонце однаково над нами І серце моє непід'їла міль.
| 
у Вас 
1
