Споконвіку Україна дарувала світу синів славних, дочок гарних, як буяння цвіту. Козаків і хліборобів, гетьманів, сірому, славних лицарів, що сікли зайд, немов солому. Музикантів і поетів, малярів і зодчих. Чому ж нині стільки родить на чуже охочих? Президенти і прем'єри, можні депутати - все гребуть без перебору до своєї хати. Хитромудрі олігархи, бандюків обранці, все ніяк не нажеруться, щоб їх з'їли пранці. І міністри, й прокурори, торгаші і судді- наче биричі князівські в хащах на полюдді. А копійку на освіту чи на медицину треба жебрати уклінно в можних біля тину. Що з тобою поробили, Україно-мати? В злиднях жити і терпіти, тихо вимирати? Хто ж повинен нести кару і відповідати. Научились не давати, а в народу брати. Народився - дай на лапу, пошануй чинушу. А помреш - не відспівають без копійки й душу. Горопахи пересічні у злиднях гарують. А чинуші та бандити палаци мурують. Схожі стали на руїни села невеселі. То невже нам доведеться жити у пустелі? А були ж ми козаками, брали вражі мури. То невже нам поміняли ДНК структури? І тепер нас запрягають в ярма яничари та ще й зайди інородці посівають чари. Де наш Гоголь, де Шевченко, де славні ватаги?.. Думав я, що поніміли наші думи й саги. Та коріння й гени, браття, проросли, як спори. І здвигнулись, Україно, твої доли й гори. На Майдані, на Майдані цвіт твого народу, славна молодь молодиста з Заходу і Сходу. Загула козацька Рада, вільна, величава. Слава, слава Україні! І героям слава! Підлі вбивці яничари, слуги шапкокрада, все зробили, щоб розбіглась із-під куль громада. Тільки хто убити зможе вікову свободу? Хто проб'є гаряче серце вільного народу? Він сказав: - Терпіти годі, банду до розплати! І метнулись лихоманці, хто куди тікати. Обібрали Україну до нитки, до латки, Тепер тратять на убивців накрадені статки. Та у Кремлі паханові заглядають в рота. А тому всю Україну прихопить охота. Мало Криму стражденного - ллє кров у Донбасі, Бо всі такі недоріки до чужого ласі... Та з небес слова Тараса понад світом линуть: «Діла добрих оновляться, діла злих загинуть»... Дочекалися добра ми від «старшого брата», тепер знаємо, чого та Московщина варта. Тож не даймо історію знову нам забути, аби знов не повторились муравйовські Крути. І шануймось та єднаймось та плекаймо згоду задля тебе, Україно, й козацького роду.
Як би це жорстоко не звучало, але українці самі міняють шило на мило. Тож велику банду, свиту Має люд як в нагороду, Бо нас грабити дозволив Підпис виборчий народу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
