плакала
плакала я і дощ
плакав зі мною поряд
плакали вдвох отож
не від біди чи горя
плакали просто так
сльози кропіли долі
що то за дивний знак
в сій світовій юдолі
може то ми брати
в баченні сонця й неба
з тими дарма на ти
що лиш на ви би треба
може то ми такі
щирі і малослівні
сльози лише гіркі
лити під ноги вільні
ну та бо й що сльоза
ся на долоні тиші
поки впере гроза
дощ плакав я і вірші
25.05.16 р.
| 
у Вас 
0
