Засвітилися ночі холодними айстрами Під покровом осінньо-прозорого неба. На краю бурштиново-кленової осені Нахилилась обвітрена сонячне грива.
Вже рясніють дощі струнно-крапельним розміром Розсіваючи з листям зажурливі ноти. Акварелями граються спалені промені Сяють кольором теплим, холодним на дотик.
Перелите вже в листя багаття осіннє Листопадом палає над мокрими травами. Грає вітер на струнах дощів-клавесинів, Як маестро, ворожить октавами – гамами.
Ходить осінь самотня стежками багряними Розкидає до неба містки калинОві. Мов засватані, сосни стоять затуманені Поглядають на жовту й порожню дорогу.
Закружляли в садах, вірні супутниці осені,- Пізні айстри в сорОчках, рясних вишиванках, під мелодію вітру, дощами намочені, все кружляють і тонуть в осінньому танго.
22.09.2015р.
Дякую всім вам, друзі , за теплі відгуки до мого твору.Творчої вам наснаги та натхнення!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, як зрозумів, головна думка Вашого допису: "Усе складно і усе заплутано!" :-) Ну, то це не нове. Але, що робити, як ми живемо на такій планет
ruhlyvy:Пане Жасміне, москалі за комуни носили Тараса Шевченка, як абсолютну ікону. То, що - викинути Кобзаря геть з української історії та культури? ;-) Стосовно До
у Вас 
1
