Наступила весна і було вже жарко на вулиці. У яблуневому саду працював садівник, якого звали Андрій. Взимку він відпочивав, а по весні прийшла пора насаджувати. Йому було приблизно 30 років. Він був не худим і не товстим. Зріст у нього був не високий. Характер м’який . Ніколи Андрій не шукав зла у інших людях і інші люди відносились до нього і до його праці з повагою. Одягався він завжди у синій костюм. Полюбляв працювати у саду, але сад йому вдавався малим, і він хотів ще більше землі. Одного разу до нього у сад зайшов сусід Петро і почав розповідати, що він хоче переїхати жити у районний центр. —Я знаю, що ти хочеш більше землі. Можу тобі продати землю. —сказав Петро Андрію. —У мене не має багато грошей. А твоя земля мені дуже подобається. Я не знаю, що робити. —відповів Андрій і присів під яблунею. —Я тобі можу дати пораду—візьми кредит у банку і викупи у мене землю. Я порахував, що потрібно брати кредит приблизно на 15 років. —Я би з радістю, але інший сусід мені вже пропонував це зробити. Ми ходили до банку і нам відповіли, що треба скласти бізнес план. Я не вмію складати плани. У мене це у голові не поміщається. —Я теж не вмію. Але у містах є люди, які за гроші можуть це зробити. Їдь до міста узимку і вирішуй ці питання. Я ще рік можу потерпіти. Домовились Андрій? —Домовились. Коли настала зима Андрій поїхав до міста і йому у консалтинговій організації зробили бізнес план. З цим планом і документом він пішов спочатку до одного банку, потім до другого. І всі йому говорили, що вони проводили маркетингову оцінку, яка показала, що яблука, які вирощені на Україні нікому не потрібні. Андрій плюнув на все це діло і поїхав до свого рідного саду. Сусіду він розповів, що йому говорили у банка. Петро теж остався у недоброму настрої після розповіді Андрія. І так вони продовжували жити і нікому не був потрібен яблуневий сад, крім Андрія.
Написано не погано....Але основна думка так і не сказана , як на мене треба кінець переписати , щоб було якесь логічне завершення.Хоча я не претендую на істину, скільки людей скільки й думок.
Я тільки вчусь писати. Розумію, що треба працювати над стилем. Завершення переробляти не буду. Напишу щось з висновками, але не зараз. Дякую. Буду прислухатися до порад.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
