Наповнена моя душа,
Думками і словами,
А от ніяк не втну вірша,
Роздмухує вітрами.
Десь зникла Муза. Може спить,
Прохань моїх не чує,
Не можу вихор той спинить,
Усе намарно, всує!
Кажу ,люблю, пита-кого?
- Та світ оцей весь Божий,
То що, ти любиш і те зло,
Що душу так тривожить?
-Та ні не зло, добро люблю,
-Так в світі ж все буває,
-Та знаю, сповнена жалю,
Завжди добра шукаю!
І вірю я, слова знайду,
Які не помирають,
Без рими ще своє скажу,
Любов’ю запалають!
| 
у Вас 
0
