ЯК БІЛОГРИВИЙ КІНЬ Як Білогривий Кінь в стрімкім галопі, Так й, загнані життям, роки мої спішать, Не зупиняються, мабуть, й на повороті, Щасливу долю, намагаючись догнать…
Та не судилось їм турнір оцей здолати, Що не здійснилось, того вже не здоженеш, Пора свій біг шалений, мабуть, вповільняти, Та просто жити, доки ще, чомусь, живеш…
Як Білогривий Кінь в стрімкім галопі, Так мої й мрії пролітають, чи й думки, У віршах встигнувши вписати в строки, Слова шалені де, неначе біг, й рядки….
Життям стрімким біжу, як навіжена Встигаю часто і згубити й віднайти, Тому життєва залишається дилема – Як зупинитись, щоб ще далі йти…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-