ВЕДМЕДИК З ПЛЮШУ Давайте, як Ведмедик з плюшу, М’якенькі будем, теплі та смішні, Якщо життя і наплювало в душу, Та почуттями залишаймося стійкі…
Не будемо уже наївні, як дитина, Та по дитячому ще вміємо любить, Не віримо хоч в Чудо й на хвилину, Але не можем в своїх бідах обвинить…
Ми всі в душі залишились, як діти – Чекаєм Миколая, Рік Новий, Різдво, Так хочеться ще Фею десь зустріти, Щоб знову в чомусь справді повезло…
На Свята б повернутися в дитинство, Де сніг скрипучий, кучугури на Різдво, В житті ніяке не спіткало «свинство», Бо ще дорослого того життя і не було…
Я ніби бачу, як Ведмедик на ялинці, Приніс якого на Святвечір Миколай, Дає солодкі «домороблені» гостинці, Й на рушнику калач, неначе коровай…
Кутя в макітрі, ніжно вгорнута обрусом, Мій найсолодший мед в житті й узвар, Та маминих святкових страв спокуса, Що кожен аж до Зірки Першої чекав…
Всі в вишиванках, у віночках й стрічках, А тато нам святковий стіл благословляв… Традиції батьків й донині в наших звичках, Але й колядок тих давно ніхто так не співав…
Моє дитинство, як Ведмедик з плюшу, Пішло на Свята знов, як завжди, до дітей, Життям пройшовши я традицій не порушу, Щоб й своїм внукам заспівати ще пісень…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-