Хотіла б я потрапити в той край,
Де всі степи порослі ковилою.
Там пінивсь невеличкий водограй
Над річкою з прозорою водою.
А береги, скелясті і круті,
Природа пишним різнотрав"ям вкрила.
Над бистриною верби у воді
Свої розкішні коси розпустили,
Латаття жовте в коси заплели
І слухали історії кохання.
Водяник ними з мавками діливсь
Під хвиль неспішний шепіт і зітхання.
Неподалік стояв густий гайок.
Там розквітали проліски весною
І соловейка ніжний голосок
В гайку лунав погожою порою.
Чудовий світ, загублений в степах
Прекрасної моєї України,
Тепер існуєш ти лише у снах.
Нещадний час вкрив бур"яном стежини.
Зустріла нещодавно я одну
Гарненьку мавку в одязі дівчини,
Натомлену, печальну і сумну.
Вона розповіла страшні новини:
"Загиджена, засмічена ріка
Вражає каламутною водою.
Зрубали верби. Вже нема гайка
І тих степів, зарослих ковилою.
Наш соловей в Італію подавсь,
Піснями іноземних фей чарує.
Водяник вже у Польщі прописавсь,
На полі полуничному гарує.
А мавки всі по світу розбрелись,
В путанах, у прислузі на чужині.
Чарівний край,знайомий вам колись,
Змінивсь. Його ви не впізнали б нині."
"Хто це зробив? Хто знищив цю красу?-
Спитала я,- негідники-чужинці?"
Змахнула мавка зі щоки сльозу:
"Свої красу згубили. Українці."
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
