СПОКУСНИЦЯ ЗИМА Спокусниця уже спішить Зима… До шибки нишком-тишком заглядає, П’янких, що з присмаком ігристого вина, У душу пристрастей, мов трунку доливає…
То сніжну шубу білу стелить на луги, А то, Морозом заворожена, всміхнеться, Розправить крила, наче в парі голуби, Так наче Вітру в вірності клянеться…
Спокусниця уже спішить Зима… Їй байдуже, що Осінь календарна, Думки підступно убиває крадькома, Німа й холодна, мов плита цвинтарна.
У серце паморозь узорами кладе, Гарячі мрії в нереальності морозить, Безцеремонно сподівання всі краде, Небес прощення, каючись, не просить. Спокусниця уже спішить Зима… Та в свою душу не впущу оце ледащо, Хай тратить лють підступну на дарма – Не спокусити моє серце їй ні за що…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
