у морі, де хмари кольорові, де з понеділка руки відпочивають, а на вихідні парус колишить під зорями... де туман як роса, а доща ніколи нема... де вітер шукає вогонь... а на березі руки сплелись в одну лодонь... там тишина дружить з гаміром, а грім покрився темним пламенем... там відповідь ніхто не шукає, це життя де немає народженості... живучи таким спогадом як кохання помирало голодом... час там не володар, а лицар не природа... там думка свариться з думками, і від того посварились ми з вами...
....де спить під зорями весна в обіймах кольорових хвиль. де на траві суха роса шукає мокрий пил. де все ніколи і назавжди живе із часом без часу. і де брехня - подруга правди, де дощ підсушує росу...
майже, як у мене. щось схоже теж писала. можливо, треба змінити і попрацювати над формою?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
