За вікном засніжені простори
І холодна тиша за вікном.
Я дивлюся вечором на зорі
Та про тебе думаю тайком.
Як живеш ти, радість невесела,
Наяву побачена любов?
До цих пір я у своїй оселі
Твоїх ніг слідів ще не знайшов.
До цих пір не можу поєднати
Між собою розум і чуття.
Безперечно, сам я винуватий,
Що впустив тебе в своє життя.
Дотепер ніяк не заспокоюсь Я у світлі зоряних суцвіть,
Коли чую твій далекиий голос,
А чому – тобі не зрозуміть.
Наповняють радістю і сумом
Душу звуки вітряних октав.
Я сьогодні знов про тебе думав,
І про те, що думалось, писав…
| 
у Вас 
2
