Коли негода небеса Затьмарить кольором печальним, - В моїй душі любов згаса, Неначе слід зорі прощальний. Стихає болем у душі І не вертається луною У ті краї, куди спішив Чуттям сп’янілий і весною. А просинь з’явиться між хмар, Ледь обрій визирне у тиші, - В моїй душі кохання жар Чуття сполохані колише. Стосунків давніх різновид Вітри поволі розсотають, - І жінки знову бачу слід, Яку ловлю й колись піймаю!
А, а, а, а!.. У цьому й полягає уся "штука" - НЕ ВИПУСТИТИ. Бо упіймати - це нічого. Жінка - така істота, що і в замкову щілину може вислизнути. Так що годіть, Вітю!
Чоловіки завжди ловцями повинні бути, адже так повелося здавен...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
Так як ти пишеш, то я не сумніваюся що спіймаєш 
дійсно гарно...