Маестро!
Я вже здавна хотів
з вами про це… Та завжди
не вистачало світла,
бо відколи райдуга
пропила кольори
(всі – до останнього),
Дощ, торкнувшись землі,
повертається до неба. Я вже здавна хотів
з вами про це… Та, на жаль,
стежки обходили мене
(десятою стежиною),
а доля щовечора
зараховувала
до останьнього батальйону
нічних метеликів. Я вже здавна хотів
з вами про це… Та не знайшов
жодного соняшника
в Гефиманському Саду,
тільки апостолський меч,
прикритий іржою і кров’ю
та відсікнуте вухо сотника… Та, мабуть,
не будемо про це,
Маестро!..
| 
у Вас 
0
