Квапливі дні. Усе кудись біжиш.. Спіткнувшись, падаєш, встаєш і знову… Усе вперед, на місті не стоїш, і в той же час, так й не досяг нічого. Біжиш, біжиш… і вже немає сил, дратуєшся на все, на всіх, вдаремно. В той час, як пір'я з твоїх крил облазе впевнено, невпинно, повсякденно. Ми аж занадто звикли до невдач, хворіти кожної зими на ностальгію, латати серце, з надією, що час все вилікує, зітре, змиє… Ми аж занадто звикли так як всі, за течією завжди було легше, і лиш сміливцям проти течії, вдавалось вирватись, і кожний раз як вперше. Облазе пір'я, маска тісно жме, і вже забули почуття польоту… У цьому світі залишається одне за течією ти, або ти проти.
і для мене в даному вірші ці рядки улюбленні) спасибі!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Цей вірш – болюча сповідь про глибоке розчарування в людині, яка виявилася зовсім не тією, за кого себе видавала. Текст побудований як внутрішній монолог, де біль п
у Вас 
0
