Все на землі проходить непомітно Ніхто не лишить пам’ять по собі Забудуть всіх, усіх кого не видно, І не зітхнуть згадавши у журбі. І де ви бачили оте кохання вічне Чи дружбу що не матиме кінця, А вірність відданість-це майже непрілічне Загін йде далі втративши бійця. «Нєзамєнімих нєт», не заскучають, Навряд чи в когось серце защемить Ні злим ні добрим словом не згадають Тих що в житті судилося зустріть Забудуть, бо тепер ви не потрібні Зітруть із пам’яті, бо зиску вже нема І будуть з вами тільки ваші злидні Самотність сльози біль і сивина. Ось тільки може якщо ви багаті, Або як слава навкруги гримить, То буде повно друзів в вашій хаті Щоб ваші гроші й славу розділить. Ви будете мудріше й красивіше Побільшає талантів і чеснот Слова різкіше, рухи повільніше Ви майже геній, зірка, патріот! Розквітне ваша слава і кар’єра На тому за що інші шли з життя Усім авторитетом і «прімєром» Але й на вас чекає забуття.
Буває й так, справді, але, хочеться у це вірити, не завжди і не з усіма нами. Жорстока правда життя, але її ніколи, мабуть, людство не позбудеться. Прикро...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
