Сирітська каліка
Прийми мої
щиріші співчуття
Моя країно,
моя Батьківщино.
Ти як ошукане
мале дитя,
Сирітська і
покинута дитина.
У тебе завжди
крали білий хліб,
І кожен рвався
стати старшим братом.
Та обіцянки мочені
у мед,
Казали що і ти
будеш багата.
Біднішала все
більше з кожним днем,
Бо зрадила так
названа «родина».
Не сльози ні,
текли тобі лицем
Пустили кров. Нещасная
година.
О скільки літ
а спокою нема,
І в хаті ніби
вже своя родина.
Що мати ти, то
дітям злим дарма,
Вони членять і
рвуть тебе щоднини.
Хоча знівечена,
люблю таку,
Твої ліси,
річки, безкрайнє поле.
На Україні
буду довіку.
Що народився
тут, спасибі тобі доле.
у Вас 
0
