Хочу бути там,де тебе нема.. дихати просто так.. плакати від щастя,мріти про те,що можливо.. не думати як уникнути нового дня,як навчитися дихати самій.. іти вперед без твого "можеш".. пройдуть роки,я вірю,я піднімлюся високо в неба,буду жити,як ти хотів і навіть краще,і вже без тебе.. плакати-ні... колись ,з"явиться в мене син,я триматиму його на руках,цілуватиму і тихо заплачу.. це буде не наша мрія.. ми не триматимемо його в руках..ти не навчиш його жити мужньо.. він буде тільки мій..
ти не подумай,довго страждати я не буду,не буду лити сльози я в пусте,я просто в пам"яті своїй закарбує твоє усміхнене лице..
ти там,блукатимеш в думках.. я вже змирюся "як то так.."
люди завджи неповторні.. я не шукатиму тебе посеред мільйов...
я найду того,яких терпітеме мої сльзи,радітиме успіхами,і ніколи не покине.. я найду того,який не схоче втратити мене..
а ти,шукай її,ту,яка нагадуватиме мене.. думаєш,знайдеш-ні... такої вже нема.. я недозволю казати"ляля",бо знатиму,що тільки з твоїх уст воно звучало неповторно.. я буду старіти і знатиму,що "наш вальс" уже ненастане...
Дякую,я справді писала його в сльозах.. тут ще багато чого потрібно виправити,не тільки граматично..
Надіюся,що все так і буде..)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
