Щось мене не радують - сонце і маї, Замотали здирники з фірми ДПІ! То ходили зранку – наберуть, розбудять, А то вже і з вечора – нагребуть і судять! Судять за копійку, судять за усмішку, Вигрібають гроші і все тишком-нишком! І так тяжко друзі – жити в цій незмозі, Не живеш - існуєш, як ведмідь в барлозі! Але тому краще – він живе у лісі, Я ж, неначе в льосі, наче миша в стрісі! Скаржитись нікому - не найдеш в державі, Не живеш – проходиш, по судовій справі! Пишеш заперечення, пишеш апеляції, Рідко яка справонька не дійде касації! Судді не приховують – ми себе збагачуїм, Ми не виправдовуєм – ми, лиш звинувачуїм! А якщо не хочете, щоб вас звинувачувать, Друзі, знайте істину – треба нас збагачувать! І не бійтесь людоньки, нас не пограбують, Мантію не скинуть, ноги не роззують! Ми навік захищені, ми ж і недоторкані, Правдолюбці в Україні майже всі приборкані! Навіть сам пан Президент в справи не втручається, З недоторканим судом він не сперечається! Що ж, хохли, робити нам, правду де шукати, Скільки горя з цим судом треба ще зазнати? Щоб піднятися з колін, спину щоб розправити, Щоб вони боялись нас, щоб мозги їм вправити?
Якби не мобільні телефони та плоскі телевізори, то і життя наше було б схоже,як дві каплі води на те, що було 50 років назад. Григорій Трудний. З повагою.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
