А тепер,коли лічиш хвилини,години,і дні, Бо знаєш,що Богом відміряно їх небагато, Невже зможеш іще раз так легко збрехати мені?.. Мовчиш...Це нічого.Я люблю з тобою мовчати.
Обійми мене.Хай я поділюсь з тобою теплом. Не думай про завтра,якщо в нас є тільки сьогодні. В кільці твоїх рідних рук засинаю тривожним сном. Сниться:ти робиш крок,а перед тобою-безодня...
Вмиваюсь сльозами.Ти цілуєш,і кажеш:не плач... А я...Зрозумій,я не можу.Не можу змиритись. Так,я знаю,що мушу триматись.Зірвалась,пробач. Я ніколи не вміла долі сумирно коритись.
...А давай не лічити хвилини,години,і дні, Хай стрілки годинників роблять нудну цю роботу. Я потрібна тобі.Ну хоч зараз скажи це мені... Я кохаю тебе.Я повторю тобі це всоте.
молодець! пишеш непогано, хоча деякі негаразди тут є, але загалом цілісна думка, настроєвість, дуже гарно і образно передані почуття, без сумніву, є плюсами твору!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
