СВЯТА МОВА

СВЯТА МОВА

Вона все ходить,і завжди мовчить,

Зійшло вже сонце, і світ змінився.

Мовчанка знов не хоче відпочить,

Забула, що з нею люд втомився.

Якби йому дались орлині крила,

Скинуть послух і байдуже загубить,

Добру віддати мудре, щире й миле

І думку свіжу розмові розкрилить.

Щоб та вимова гідну відсіч дала,

Мовчанці що людям рота закрива,

Щоб серце їхнє вволю розмовляло,

Гордо всюди вимовляючи слова.

А вітер буйний схопить мову тую,

Сиротою не покине піднесе,

До небес, там з богами по спілкує,

І по світу вже святою понесе.