Це мій перший прозовий твір на сайті. Написаний у незвичному для мене стилі, але з пережитих мною почуттів. Оцініть цю спробу...Дякую.

Читайте.

Писанкарство

Ще змалечку я мріяла побувати у космосі, на якійсь фантастичній планеті.

Одного разу я нарешті наважилась і написала листа найголовнішому Космонавту. Через кілька тижнів мені прийшла відповідь, там було написано: «Люба дівчинко, приїжджай до космодрому, полетиш з нами до планети Вишень — є одне вільне місце».

=======>>

Якось так вийшло – непростимо для літератора, що досі мені не потрапляли на очі твори Любові Долик.
Тому взяв до рук підготовлений до друку рукопис нової збірки з певним застереженням чи й нехіттю, – ану ж то знову – як чимало вже траплялося – така собі примха знудьгованої жінки – повіршувати, купа банальностей з приводу вигаданого кохання чи – на “злобу дня”.
Проте, вчитуючись у вірш за віршем, зробив для себе приємне відкриття: ось маємо таки наділену “божою іскрою” творчу особистість, яка тонко відчуває слово, знає, що таке справжня поезія, – сучасна, фахова, – а ми, літератори, її, Любу Долик, так мало знаємо.
Ні, такій творчій особистості не можна залишатися невідомою і самотньою, – бо як і щиру правду пише сама поетеса:
Не залишайте мене на острові!
Я збожеволію від самотності!
Ні, тепер не залишимо, а покличемо до гурту, в широкий світ поетичного слова. Бо в тому світі слово Люби Долик знайде своє, поважне місце. Її світ, творчий-поетичний, достойно збагатить “світ широкий”.
Отже, насамперед треба підкреслити, що Любов Долик творить свій власний словесний світ уміло, щиро, відверто, вишукано, оригінально. Поетеса не тільки користується формами класичними, але вміє і тонко виходити на власні дотепні знахідки в поетиці. Якої б теми не торкнулася, то все – по-своєму вдало, свіжо.
Навіть у вірші про президента, – як тут не впасти в тривіальну декларативність!? – а ні! – Люба Долик і тут поезії не зраджує. Чи ж не славно сказано в кінці цього вірша:
Хай Президентом стане кожен
в душі, у совісті своїй!!!
Очевидно, ніхто не залишиться байдужим до такого ось щирого звернення:
Подайте крапельку любові,
подайте крапельку душі,
подайте добре тихе слово.
Прийміть в дарунок вірші ці!
Дарунок – щедрий! За такий дар, яким є збірка, не досить “крапельки любові” чи “крапельки душі”... то замало! Потрібне відверте читацьке визнання поетичного таланту Любові Долик.
Але чару поезії в цілому не передати звичайною розповіддю, поезію Любові Долик треба читати, треба слухати... і, направду, ця поезія не залишить байдужим нікого, а лише збагатить емоційно, почуттєво – і до розуму додасть.

Левко Різник, Голова Львівської організації Національної Спілки письменників України