|
|
В розділі матеріялів: 102 Показано матеріялів: 81-100 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
Кажуть, що філософів розуміють після смерті. Тож якщо Ти читаєш цей твір то я вже воскресла. А ще кажуть, що автобіографічні твори пишуть у великій славі, саме тому я собі її придумала. Знаєш він не хоче мене відпускати назавжди, але дозволяє кожного ранку та вечора літати. Так і не збагнув, що мій ранок триває аж до вечора, а вечір - до світання. Саме тоді я одягаю свою улюблену сукню – зорю і йду гуляти небом залита червоним мереживом шаленої ночі :)
|
Коли гудуть маленькі бджілки Великим роєм у душі, Розхристані пливуть надії В волоссю юної ріки.
|
Облизуючи твої губи Ковтаю присмак плоті, Яка по всюди… З трепетом Краплини п’є вологи. І мої малі, тендітні руки Ховають ніжність У твої долоні.
|
Так трепетно і ніжно торкнулися долоні моїми вустами і поміж пальців долями-життями потекла жага. Стриманість шептала косами-словами , відвертості скотилась по щоках сльоза. Я твої очі мию поцілунком і гублюсь у просторі небес…
|
Двоє лягають у ліжко – він та вона. Вона одягається і залізає під ковдру. Він питає - ти чого одяглася? Чує відповідь - аби ти мене роздягнув. Він відкидує ковдру і лізе усмішкою за її пазуху
|
Вдих В сплетінні рук і ніг в сплетінні Душ і Духу
|
|
І не Богиня, й не людина, І не доросла, й не мала, Мов зачарована Дитина, Поринула у Світ Добра.
|
Шепоче Осінь ніжно його вустами. Дарує тепле Літо росами-сльозами. Щаслива несамовито ловлю руками Вітер, аби Любов’ю душу напоїти. Ти губишся в моїм волоссі руками ніжності й бажання
|
Щастя . Бути щасливою так легко і просто! Бути щасливою людиною так легко і просто, коли ти відчуваєш себе Людиною. Бути щасливою Людиною так легко і просто, коли ти цілковито віддаєш себе Йому Єдиному – Богу – Любові. Тоді світ починає обертатися навколо тебе, а ти від задоволення даруєш тепло тому світу, отже всім його складовим, бо знаєш, що саме твоє тепло і творить його, творить його як твій власний, несамовитий, шалений всесвіт Любові. Бути щасливою так легко і просто! Бути щасливою так легко і просто, коли ти справжнісіньке Світло, можливо Сонячне, можливо Місячне, можливо Зірок…. Але так чи інакше - Сяйво – відблиск Душі.
|
|
На Землі - в моїм Раю, Сонце в небі грає. Хмари підтанцьовують йому, цвіт Весняний у долонях тане… Сніжинками кружляють по Весні дерева цвітом запашні, шовкові трави, наче коси…. Мочать роси квіткові поля…. А я ковтаю запах…. Солов’я і стрімголов лечу у піднебесся, чекає там мене моя Земля, що Раєм простелилась. Не вернешся!? – гукнув у слід знайомий Час. Я повернусь по вас!
|
«Щодо осуду інших - правда, не треба переходити на особистості. Згоден із Вашими словами: "... люди не помирають, а живуть вічно у пам*яті Живих". Я б додав, що вони житимуть і без нашої пам*яті. Та тут інше питання, а хіба вони не заробили того, щоби їх згадали?» Це Питання Василя
«Василю,прoстo нe всi пeрeживають oднe i тe самe...Я чeснo кажучи, нe
рoзумiю щo Свiтланка xoчe сказати.Їx мoжна згадувати i живими i
мeртвими,алe кoли їx нeма -їx згадуєш як живиx,xoча вoни
мeртвi.Свiтланo ,Ви на паску нe iдeтe на цвинтар,нe нeсeтe квiтiв,на
запалюєтe свiчки...Чoму?» Це Питання Любомира.
========= Від автора сайту
Так як стаття не відноситься до поезії та прози, її ПЕРЕНЕСЕНО ДО ФОРУМУ СВІТЛАНИ КЕДИК Усі коментарі - до ФОРУМУ!
|
|
ПЕРЕГЛЯНУЛИ: 2748 чол.,
|
оцінили - 1 чол.,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вибачте за відсутність твору
|
|
Закарпаття - Гарна Країна....
Ну хто може сказати красивіше за саму квітку...? Звісно, що її аромат... Несуся ароматом понад землею, і поле сестричок та братиків гомонять унизу. Сміються жовтими ротиками і хвилюються білими, майже прозорими пелюсточками – крильця. Бачите мої крильця? Вони метеликові. Квітка –
|
Конвертик для Миколая. Передайте, будь ласка.
Сьогодні я зустріла маленьке дівчатко. Воно усміхнулося і подивилося на мене з старенького фото мого альбому. Дівчинка мовчки дала мені конвертик і зникла у сяйві дорослих очей, загубилася у спогадах мами дитячого щастя... Все навколо затихло. І тільки конвертик гомонів словами: Для Миколая. Передайте, будь ласка.
|
|
Серце билося в грудях так... Не знаю, як, якось так – ніяк... І мені хотілося... єдине бажання, одне єдине, будь ласка.
|
|
Якось одна людина мені зауважила, що якщо у людини немає грошей, то нема і друзів. У мене нема грошей, тому і нема друзів?
|
|
Спогад майбутнього крізь минуле.... - "хаос" почуттів.
|
|
Жінка – незбагненна таємниця – Богиня, яку хочеться їсти аби утамувати спрагу.
|
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.
|
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.
|
|
|