|
|
В розділі матеріялів: 102
Показано матеріялів: 41-60 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
лол Я не плачу - трішки ридаю,
Не сумую за вечірнім столом,
Він поверне до мене - знаю
Мовчки цілунком в чоло.
|
|
Кава. Чорна кава без цукру. Аромат ранку, пусті обійми, за вікном туманне небо – дощ. Сьогодні дощ народився з туману. Обійняв мене поцілунком пригортаючи смаком мелених зерен і запахом.
|
Інколи… Знаєш, часом я не можу зібрати себе до
купи. Якось гвинтиків не вистачає, чи що?. Смішно. Усміхаюсь. Хіба не видно,
які смішні букви, як і люди. Люди – це букви. До чого тут люди?
|
Якщо тобі зимно, то зігрій
свої руки теплом,
Якщо ти безсильний – осели в
душі Любов.
Якщо ти далекий і мулить
коліна каміння…
Кричала лелека у небі
осіннім
|
З власного
досвіду.
Кілька порад.
Звісно кожна людина відповідає за себе, за своїх дітей і близьких, тому будь
який вибір правильний з огляду на міркування тої чи іншої людини.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Світлана
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
svetakedyk
|
Дата: 02.11.2009
|
|
Не повторюй мене, не крути
Сльозами не плач, просто йди,
Просто йди, просто йди…
|
- Прилинь до берега, прилинь,
Телесиком моїм
Човником гойдаючи
Хвилю край душі.
|
Читай мене пошепки, ледь торкаючись губами до губ. Коли відчуєш жагу – проковтни і починай з початку – зсередини.
|
|
…І настала тиша
Бог є Любов
Любов – Наша Мова –
Слово
|
|
- Якби ж мені її ти дав
Так просто переклав
Із вуст в долоні,
Якби в уяві малював
Мудрі скроні…
|
Не
капай так голосно,
Ляж,
полеж зі мною,
|
Вона подзвонила мені з того світу, сказала:
- Привіт, Світланко. Ти довго не приходила, ось уже рік не бачились, певно зайнятою була… а мені захотілось тебе побачити, та я не могла ходити. Тому вирішила до тебе прилетіти. Ну чого ти плачеш?
- Вибач… я навіть не привітала тебе з днем народження кілька днів тому…
- І правильно, ось мій новий день народження. Тепер я вільна, як птах і щаслива.
- Вітаю, моя люба… а ти на мої сльози не зважай, вони від щастя…
|
|
Тепер я ходжу з твоїми вустами,
Ними цілуюся.
Розмовляю ними – словами.
А Ти мовчиш, як завжди.
Йди.
Чекай! Зажди!
А тепер йди.
|
|
Я хочу ще трішки,
Ще трішки, будь ласка,
Трепотом ніжним
Приголуб мою ласку.
|
Я закриваю двері
Легким порухом руки,
Занісши до оселі
Присмак теплоти.
Кладу його до столу,
І будем з чаєм
Осінньої любові,
Трішки літньої печалі.
|
|
Мовчиш…
Як завжди хутко
і трепетно у лоні вітру.
Я простягаю свою руку,
кидаючись в обійми світу.
|
|
Розбуди в мені ніч і я стану Зіркою.
Втоплюся у ванні поглядом,
Коли ти піднімеш очі до стелі.
Просто розбуди мене, коли я захочу торкнутись думками твоїх густих вій.
А коли настане день то витру промені сонця з твоїх щік - я поряд.
|
Візьми мене так, аби я захотіла перекинутись сном на твоєму плечі,
Розчесати пальцями вологу з губ заплетених вінком приливу,
Так, аби ілюзія набула ознаку межі… так, аби я просто хотіла.
Візьме мене в руки широким дотиком грудей, поміж людей,
Порухом єдиної миті, візьми мене громом у спалаху блискавиці.
Так, аби у нічному небі затанцювали зірки для мене і тебе,
Аби місяць закинув гачечок у спальню і ми, підвішені в екстазі
Святкували небо в дикім танці.
Еволюція чудесна.
|
У цьому величному, безмежному Всесвіті на й ніде сховатись. Хіба що в Собі.
|
|
Ти чуєш?
Ти чуєш тишу, яка в мені тріпоче серцем?
Ти чуєш видих, що виринає із грудей?
Ти чуєш?
Там озерце народжує Життя…
|
|
|
