|
|
В розділі матеріялів: 168
Показано матеріялів: 121-140 |
Сторінки: « 1 2 ... 5 6 7 8 9 » |
|
І ваші доживатимуть назавжди батраками...
Невільні в серці, в рабстві без душі...
|
|
І цінним є для мене кожен ранок...
Сказати світу - я тебе люблю...
|
|
Будь поруч, Боже мій!!! Дай завжди іти за руку!!! Даруй душі моїй зцілення... Зціли крізь любов мою муку... Хай суд твій, Боже, розсудить крізь твою правду... Хай буде воля Твоя й безмежна любов твоя завжди...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
|
Дата: 17.02.2022
|
|
|
Мені завжди є що сказати... Тільки, часто, чи треба?..
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
|
Дата: 03.02.2022
|
|
|
Найкраще, що можна відчути - це внутрішня тиша...
Не пустка, а як океану під сонцем обійми...
|
|
Чесність тепер, як розмінна монета,
Дріб'язок світу цього…
Чесні слова, яким серце відкрито,
Місця їм в світі нема…
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
|
Дата: 28.01.2022
|
|
|
У кожного із нас є власний світ...
свої гріхи, свої проступки, мрії...
Та тільки власний світ берись судить...
Не буде часу на чужі наділи...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
|
Дата: 22.01.2022
|
|
|
Люди бувають просто не "твого розміру" і просто не твої!
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Ludmilka
|
Дата: 16.01.2022
|
|
|
Вдячність душі - це дарована ніжність...
|
|
Мені наснився незвичайний сон...
Де я дитиною лежу у травах...
Де бачу небо, сонця горизонт...
Прижмурює проміннячко ласкаве...
|
|
Сумувала птаха на зимовім гіллі...
Поглядом шукала цінне щось в сузір'ї...
|
|
Я не зронила жодної сльози,
коли ти відтинав бездушно крила…
Смиренно я чинила як хотів,
і мовчки із середини горіла...
|
|
Я намалюю осінь за вікном…
Живу…прекрасну…малюватим серцем…
Щоб кожен з різнобарвністю ідей…
Дививсь в віконце, як в своє люстерце…
|
|
Так хочеться блукати між хмарками…
З промінням коси заплести свої…
І бути трішки ближче з Небесами…
Крізь Небо завжди бачити цей світ…
|
|
Хіба ж я можу не думати? Хіба ж я можу не жадати, не горіти?...
|
|
Не осягнути нам вовчих страждань…
Вірності вовчої нам не пізнати…
Коли від туги Вона без вагань…
Душу готова за Нього віддати…
|
Бережіть, Люди, своє серце…
Світло в душах своїх бережіть…
|
|
Зима збиралась у дорогу…
В валізу вже зібрала сніг…
Сховала залишки морозу…
Та не змогла сховати сліз…
|
|
Так хочу притулитися я носом
В твою щоку колючу – найріднішу…
Я обійняти тебе дуже хочу…
Не відпускати й на хвилину більше…
|
|
|
